За два дні у Вінниці гурт «ЦеШо» продемонстрував здатність показати почуття сучасників на фоні історичних подій-маркерів і розповісти про сьогодення яскравою виставою, де місце знайшлось як популярній музиці, так і фактажу новинних стрічок.
Як хороші актори, ці молоді люди дуже чуйно рефлексують на все, що відбувається навколо. Слова їх пісень органічно доповнюють свіжі стрічки новин, або простіші тези з філософії життя. В стрибках і танцях, в тихих монологах, в проникливій музиці вони показують недосконалості сучасного суспільства максимально виразно.
Ляльки
Вистава розпочалась з перфомансу шести Гоголів, що мали ще раз нагадати вінничанам про минулорічний Air Гогольфест, на якому вперше можна було зі сцени почути «ЦеШо». Люди в масках просто сиділи біля сцени, на якій вже знайшли своє місце ляльки-уособлення Марічки, Марусі, Наді, Каті та Ігоря.
На цей раз ляльки не лише були присутніми, але й відіграли свої ролі – демонструючи маленьку дитину, сповнену страхів і сумніві всередині кожного з героїв на сцені. А взагалі, актори «ЦеШо» грають самих себе і в цьому найбільша цінність і складність всього, що на сцені відбувається.
Люди
Зал філармонії був майже повним і це була публіка знайома з мистецтвом «ЦеШо», публіка, що демонструвала яскраву реакцію на все, що відбувалось на сцені.
Ці п’ятеро молодих людей чудове віддзеркалення сьогоднішнього суспільства, адже вони так само різні, але все ж знаходять спільну мову. І говорять про актуальне: кожен з нас індивідуальність з власними почуттями, всі ми разом – продукти епохи зі схожими перцепціями того, що тут і зараз.
Те, що вони награють схоже на фанк, те, як вони поводяться то ніби панк, те, що у їх текстах – концентрація життя. Вони навчають ставити незручні запитання собі і шукати на них відповіді, навіть якщо нові відкриття будуть болючими. Вони спонукають не боятись і намагатись розуміти себе, адже це перший крок для самовдосконалення і роботи над собою.
Сенси
Вони шукають любов, он-лайн і оф-лайн, вони борються з байдужістю, вони ставлять питання (в основному собі). Все те, що робить сучасна думаюча людина. До речі, саме у Вінниці «ЦеШо» вперше виконали пісню «Маленька людина». Вона народжується, живе, живе і помирає. Чи лишає вона по собі слід? Що взагалі лишає?
Ще один яскравий образ – пісня «Я риба». Якщо всі навколо твердять, що ти риба, нею ти себе і відчуєш, почувши навіть присмак соленої морської води навколо, хоч увесь цей час ти був лише пташкою ув’язненою в клітці.
Війна. Вона стала темою трагічної сцени. Лялька зображує дитину на руках у дорослого. Дитина проговорює слова на кожну з букв алфавіту. Лише серед звичних слів і понять в сучасну абетку вмішано військові терміни (війна, БТР, біженці, куля, страх), які звучать жахливо тоненьким дитячим голосом. Після того з напруженої музики, густого диму і червоного світла на сцені змальовують війну.
Діагнози
З балагану і драми, які були на сцені можна зробити серйозні висновки. Суспільство сьогодні живе різними способами забутись, зрідка виринаючи у реальність з соціальних мереж та щоденних турбот «їж, пий, спи, роби…».
Екзистенційні питання типу «хто я?», «що з нами буде?» і «навіщо все це?» потопають у вирі беззмістовних оповідальних речень про все, що існує навколо з непотрібним підстрочним перекладом на англійську (бо ж ми європейська країна).
Пошуки кохання у світі закінчуються знахідкою нестримних танців у вирі блискіток і алко-посиденьками, майстерно зімітованими на сцені.
Тож танцюймо рейв, робимо репост і не забуваємо про лайк, як сурогат любові.
