Практично у кожної людини є дача або дачний будиночок, можливо, не такі, про які можна мріяти, але в кожному разі є, далеко чи близько, все це не принципово. Всі ми пам\'ятаємо ті прекрасні моменти, коли в дитинстві, батьки завозили нас до бабусь і дідусів у село на все літо. Городи, сітка рабиця, яка не пускала нас на чужі городи, для всіх є доброю казкою, яка, на жаль мало у кого повторюється. Зараз, коли ми стали дорослі, навряд чи хтось зможе дозволити собі виїхати на все літо в село і насолоджуватися ясним сонечком, стиглими і соковитими фруктами, тільки зірваними з грядки і посиденьками з ранку до вечора, граючи в карти або ж лото.
Прекрасне дитинство, яке залишиться в нашій пам\'яті на все життя. І тільки зрідка, ми можемо дозволити собі відлучитися від щоденної рутини і поїхати в село на пару днів і забути про все, що відбувається в сучасному світі. Дачі вже не ті, та й дитинство суттєво змінилося. Тепер замість спілкування - інтернет і соціальні мережі, замість веселих і завзятих ігор на вулиці, захоплюючі ігри на комп\'ютері, замість свіжих і соковитих фруктів, супермаркет і штучні овочі.
Все це могло б бути добре, якби ми не знали, що таке наше дитинство, яке було. Зараз для того, щоб покликати когось на вулицю, вже ні хто не буде кликати через вікно, зараз існують мобільні телефони, а от про стаціонарні вже багато і забули. Замість номера телефону, питають як хто підписаний в соціальних мережах. Все дуже змінилося і не зрозуміло, до добра це чи ні. Кожен день йде і ми все далі і далі віддаляємося від тих чудових миттєвостей, які були нам так дороги. Кожен з нас пам\'ятає ті прекрасні миті, коли після використання фотоплівки, ми швидше бігли проявляти і роздруковувати фотографії. Це все було і ми ніколи не зможемо цього забути. Адже це було наше дитинство, яке вже ніколи не повторитися.