На честь свого відкриття новий оригінальний простір для ідей #CHERDAKзапросив без перебільшення ключову постать сучасної української музики – Євгена Філатова з його проектом The Maneken та його протеже співачку Inaia. Вечір обіцяв бути шалено-електронним, тож молодь збиралась на восьмому поверсі ТЦ SkyPark і, в очікуванні музики, милувалась панорамою вечірньої Вінниці і насолоджувалась принадами свіжо відкритої місцини – кава і вино (від ТМ «Котнар»), солодощі, безкаркасні меблі, тощо. Спілкування і фіксування стильної атмосфери на гаджети тривало аж допоки ведучі не об’явили, що на сцену готова вийти співачка Inaia.
Співачка Катя Рогова віднедавна працює разом із саундпродюсером Євгеном Філатовим і навіть присвятила йому та його дружині (Наті Жижченко aka Onuka) свій студійний альбом «Like/Dislike». Звучить вона загадково-меланхолійно: яскраві біти, романтичні тексти, замріяна зовнішність.
На сцені, окрім вокалістки з коротким світлим волоссям, барабанщиця і гітарист. М’який і легкий саунд добре сприймається публікою. Сам Євген Філатов тут, серед слухачів, у картатій сорочці. Він, так само як і інші, насолоджується музикою та підтанцьовує.
Через деякий час, змінивши сорочку на блискучу, дизайнер актуального музичного одягу The Maneken виходить на сцену й займає місце між численними синтезаторами і примочками, латиноамериканськими барабанами і тарілками, щоб почати створювати власні музичні візерунки.
Вже після перших кількох знайомих прихильникам хітів, Євген скидає окуляри і сорочку та починає дзиґою крутитись навколо своїх інструментів, здобуваючи та множачи химерні звуки. Публіка, відчуваючи драйв, захоплено підтримує артиста. У певний момент спалах енергетичного обміну розохочує Євгена на диво-імпровізації. The Maneken схопив кураж, тож вінничани стають свідками експромтів від досвідченого музиканта із бездоганним смаком. Божевільна насолода звуками!
Втомлений і щасливий Євген завершує виступ і сходить зі сцени, витираючи піт. Але ні, заряджена публіка так просто його не відпустить! Відбиваючи ритм долонями молодь шаленіє до останнього звуку, неохоче відпускаючи мультиінструменталіста на перепочинок, після якого була ще автограф-сесія і численні фото з кумиром. Чудове місце, задоволена публіка і очевидно втішений музикант – вечір відкриття у новому просторі Cherdak безсумнівно вдався!
Хочете більше? Ось ексклюзивне інтерв’ю з Євгеном Філатовим одразу після концерту.
Здається вам справді сподобалось на вінницькому #Cherdak-у?!
У цьому році я фактично не виступав сольно, лише зі своїм колективом. Але на запрошення приїхав до Вінниці один (перший раз Євген відвідав наше місто близько десяти років тому - автор) і, навіть перевиконав власний план на цей концерт, як в енергетичному плані, так і у виконавському. Я в захваті від публіки, концерт вийшов вдалим.
Коли виходиш як DJ ти плануєш треки, підбираєш програму. Але мені, як музиканту і мультиінструменталісту, затісно в таких рамках, тож іноді я отак себе, і всіх навколо, розважаю. Можу щось вигадати або доповнити вже на ходу, перетворити одне звучання у якесь зовсім інше. Це цікаво, це свого роду челендж і джем.
А в студії, коли приходять ідеї, все відбувається схожим чином?
В студії немає глядача, тож відсутній обмін енергією. Студійна практика потребує концентрації, ти монотонно прокручуєш один і той самий трек по кругу… Але у якийсь момент може народитись ідея! Подібне може статись і під час концерту, але на концерті ще є танець, постійний рух, а у студії потрібна посидючість і наполегливість. Буває кілька годин працюєш над парою тактів. І ще ж важливо вчасно зупинитись, щоб не перемудрити. Тож це різні речі, але момент появи тієї самої іскри-знахідки схожий.
Буває таке, що придумуються якісь цікаві музичні ходи просто на концерті і потім використовуються в подальшому?
Буває що навіть граєш щось вже заплановане, а потім ідея приходить і думаєш, чому ж не використав подібного під час запису треку. А альбом вже вийшов, тож вирішуєш уже вживу грати саме з такою штукою. Для всіх музикантів цікаво вийти за рамки шаблонів, мати можливість імпровізувати. Але все одно я ставлюсь до цього обережно, адже полюбляю лаконічність і цілісність форми.
А як часто навколо вас панує тиша?
Практично ніколи! Я так подумав: авто, студія, дім, а там у мене безліч програвачів... В цілому музика – це світ, в якому я живу, для мене це природнє середовище. Але музика для роботи і для релаксу вона різна. Робота це монотонність, адже треки не народжуються за мить, особливо якщо це не танцювальна музика. В момент коли я пишу музику, мені навіть здається що я її не слухаю, а якось по іншому внутрішньо аналізую. А от коли не працюю, слухаю не аналізуючи, хоча… Як у консерваторії є предмет «музичний аналіз» так і у мене це вже ненавмисний рефлекс, розкласти все що чую на складові, просто тому, що я вже 15 років цим займаюсь.
Але, от знаєте, під час виступу я теж не аналізую те, що звучить. Я скоріше прислухаюсь до того, що всередині мене, до внутрішнього драйву, і тоді, руки самі починають мені допомагати інтуїтивно натискати певні тригери, знайомі акорди.
Бувало таке, що схибили під час виступу?
Я переглядав свої живі виступи, але вирішив цього більше не робити, тому що мій перфекціонізм та самокритичність картають мене за похибки. Але ж це виступи, це не для запису. Це відбувається один раз, тут і зараз. До цього моменту вже не повернутись. До живих виступів саме так і ставлюсь.
Чи порекомендуєте численним музикантам, з якими ви співпрацюєте, виступати у цьому новому вінницькому місці?
Немає ніяких обмежень. Якщо організатори запрошуватимуть артистів, бажатимуть зробити це місце таким де звучатиме відмінна музика, то немає нічого неможливого. Можу сказати зі свого досвіду роботи у різних місцях, що це більш ніж достойний простір.