У Вінниці український етногурт “ДахаБраха” заспівав разом із білоруським “Port Mone”. Спільним проектом “Хмелева Project” фани почули 25 лютого у МПМ “Зоря”. Окрім спільних композицій гуртківці виконали німецьку, яка не увійшла до жодного альбому і поки існує без назви. А також - кілька найпопулярніших, з-поміж яких “Весна” та болгарські пісні.
На концерті “ДахаБраха” використали 15 музичних інструментів і вийшли на сцену у чорному одязі з валяними аксесуарами ручної роботи. Дівчатам — подарувала подруга, а Марку Галаневичу презентували валяну макову квітку напередодні під час одеського концерту. І, звісно, - у звичних для них головних уборах.
Такий проект, як поділились організатори турне Україною, є своєрідною презентацією фестивалю “АртПоле-2012”. Після Києва і Одеси, Вінниця стала третім містом, яке побачило новий проект. Далі заплановано — Львів (29 лютого), Тернопіль (28 лютого), Київ (1 березня), Донецьк.
І хоча подивитись Вінницю “ДасіБрасі” не вдалось, після концерту — одразу вирушили у дорогу, проте фронтмен гурту “ДахаБраха” Марко Галаневич викроїв 15 хвилин для інтерв’ю.
- Як виникла ідея об’єднати спільні зусилля з “Port Mone”?
- Ми чули один про одного, як і про інших. Ірина Коваленко - учасниця гурту “ДахаБраха” - потрапила на концерт “Port Mone” у Києві. Підійшла до “Port Mone” одразу, без усіляких організаційних ідей. Сказала хлопцям, що треба робити щось разом, бо у них цікава музика і було б класно щось поєднати. Якимось чином інформація ця дійшла до дівчат-організаторів “АртПоля” і вони сказали: “Чому ні? Давайте ми вас відправимо подалі від усього зовнішнього світу і ви посидите два тижні у Хмелевій. Якщо щось вийде — то вийде, ні — то зробимо окремі концерти гуртів”.
- Що то за проект “Хмелева Project”, який ви зараз представили? Пісні дійсно збирали на Хмельниччині?
- Ні. Ми не збирали спеціально пісні. Є великий багаж пісень, який дівчата раніше назбирали. А “ДахаБраха” займається тим, що з ними експериментує. Коли ми зібрались у цій компанії разом із “Port Mone”, то просто відчули якісь точки дотику. Це були спільні сесії — два тижні. З цього й вийшла програма проекту.
- Яким чином народжується музична композиція? Обов’язково має бути автентична пісня спочатку?
- Кожна композиція має свою історію і звичайно до слухача вони доходять у зовсім іншому вигляді. Може навіть лише зі гуркоту барабану виникнути окремий твір. Все залежить від пісні, як вона ляже, у що синтезується, тобто це завжди своєрідний експеримент.
- Ви родом із Крушинівки Бершадського району Вінницької області. З того села не брали пісні за основу композицій?
- Пісні моєї бабусі, які я знав, я дівчатам показав. Вони сказали, класно, та ще не час поки їх обробляти. Найбільше займаємось піснями з Полісся, Полтавщини і Західної України.
- Чому після виступу у Києві вже заплановано наступний концерт на перше березня?
- За два тижні до київського концерту усі квитки розкупили. Ми зрозуміли, що одним концертом не обійдемось. Для нас це звичайно приємно, значить наша музика варта уваги і подобається не тільки нам. Те що ми бачимо повні зали і у Києві, і у Одесі, і у Вінниці, це звичайно приємно.
- Білоруси побачать цей спільний проект ?
- Ми дуже сподіваємось, що хтось з організаторів зацікавиться. Є варіант, що влітку ми приїдемо на фестиваль, але не факт.
- Як сприймають ваше гастролююче життя рідні?
- Намагаються розуміти. Без їх підтримки не було б нічого. Якщо людина не розуміє навіщо ти поїхав, то тоді нічого не вийде.
- Звідки ці головні убори?
- Коли створювався колектив, то ми розуміли, що будемо робити експерименти з фольклором, але не будемо співати автентичні пісні. Так само й з одягом. Він не повинен бути оригінальним, він повинен бути трохи іншим, інтерпретацією. Є етнічні елементи, але разом з тим це повинно бути просто чудово і сценічно.
- Чому на концерті дівчата були у чорних сукнях?
- Ми багатогранні і багаті (Посміхається. - Авт.).
- Що таке “радість”?
- Коли тебе і твоє бачення розуміють. Це коли ти відчуваєш енергетику залу. Вербалізувати і описати таке важко. Ми навіть себе назвали “ДахаБраха”, що означає віддавати і брати, така собі циркуляція енергетики.
- У Вінниці концерт пройшов...
- Дуже швидко. У Вінниці публіка особлива. Я переживав, можливо ми щось забули зіграти. Але це просто відчуття, що виступ пройшов за хвилин 20-30. Хоча в реальності — півтори години.
- Які плани на майбутнє окрім цього проекту?
- Разом з “Port Mone” заплановано польський тур. А улітку у Великобританії — спільний проект з Кіммо Похьоненом, фінським музикантом (альбом“Kluster“ - Авт.). Думаємо грати по 30 хвилин кожен окремо і трохи разом. Цей проект ми зіграли у Хельсінкі, Києві, Берліні. І потім нас запросили на найбільший фестиваль. Маємо озвучувати славнозвісний фільм Олександра Довженка “Земля”. Є майже увесь матеріал, який просто треба записати. Але займемось цим після туру.
- Плануєте англомовні композиції?
- Музика - універсальна мова. Тому підбирати спеціально тексти, як показує досвід, немає сенсу.
- Цього разу не губили музичні інструменти?
- Буває, що під час турне губимо. Особливо у аеропортах. Було таке, що підвозили віолончель, плаття забували. Цей раз — ні. Лише дорогою до Вінниці колесо поламалось.
- На сцені під час виступу пішов сніг — це ви з собою привезли?
- Сніг, це вінницька імпровізація, досить удала. Ми зовсім несподівано попали у завірюху.