Він виглядає так, як на моє переконання, має виглядати чоловік, який зробив кардинальний та рішучий крок - спокійний, виважений, немає розпачу, розгубленості, тільки трішки суму в очах (що теж цілком зрозуміло). Олександр Домбровський звик бути лідером, а значить - першим. Він виявився і першим із губернаторів Вінниччини, який сам подав у відставку, його попередників - „уходили". Для більшості вінничан це стало шоком. Хтось зрозумів, хтось просто жалкує, дехто і зрадів, що посада звільняється. Люди різне кажуть: вчинок мудрий, крок емоційний, це - зрада.
 
Чому цей крок, як його не назви, було зроблено, може сказати тільки Домбровський. На початку нашої розмови він пообіцяв бути щирим. Здається, таким і був...

- Олександре Георгійовичу, Ви пояснили своє рішення піти з посади голови Вінницької ОДА дуже напруженими стосунками із Секретаріатом Президента. Однак, на посаду Вас призначав Президент, і догану оголосив він, а не його Секретаріат. До того ж, усі пам\'ятають слова Ющенка: „Балога - це я". То з ким у Вас склалися напружені стосунки?
- Є питання, на які так одразу мені буде не етично і не коректно відповідати. Я постараюся, щоб ви і читачі могли самі робити висновки. У мене нормальні робочі стосунки з Президентом України. І більше трьох років, а точніше - три роки і вісім місяців - я чесно і щиро робив усе, щоб ввірена мені область розвивалася швидкими темпами і в економіці, і в соціальній сфері. Тому догана, яку, наскільки я розумію, готував Секретаріат Президента і підписав Президент, - це остання крапля, яка наклалася на систему стосунків особистих, і це все не відповідає моїм внутрішнім переконанням і моїм принципам.

- Чи була після цього розмова з Президентом?
- Не було.

- Ця заява Ваша була письмовою і пішла в Київ, чи тільки усною, озвученою у Вінниці?
- Заява моя була озвучена у Вінниці. Я вважав, що йдеться не просто про Домбровського, йдеться про Вінницьку область, про команду, яка тут працює. І егоїстично було б написати заяву і нікому про це нічого не сказати і нічого не пояснити. Тому я вважав за свій обов\'язок запросити всю команду. Перед цим я, звичайно, провів низку консультацій із лідерами цієї команди, і чесно і відверто людям сказав, чому я роблю такий крок, що лежить в основі цього кроку. Я написав заяву про своє звільнення за власним бажанням і відправив Президенту. І написав аргументи, про які я говорив з трибуни.

- Реакція з Києва послідувала?
- Я повинен сказати, що багато дзвінків було. Від різних людей і від різних політиків. В основному, зі схваленням кроку, який я зробив. Деякі - нібито зі співчуттям, деякі - з розумінням, що в таких умовах працювати практично неможливо. Однак, я думаю, 99%   людей, з якими я спілкувався, підтвердили правильність мого кроку.

- Це були особисті дзвінки?
- Звичайно, особисті.

- А реакція із Секретаріату? Яка доля заяви?
- Доля заяви... Розмова із Секретаріатом була. На рівні заступника голови Секретаріату. Тезіс базовий - не треба поспішати, що ми можемо перевернути сторінку, що продовжуй працювати...

- Ви очікували саме такої реакції, хотіли, щоб перед Вами вибачилися і Вас попросили залишитися?
- Я не очікував, я не прораховував для себе реакції. Я вирішив, я ще раз можу коротко це сформулювати. Я вважаю, що публічна догана, яка принижує губернатора Вінницької області на тлі всієї країни і попереджує всіх інших губернаторів, це необ"єктивно та несправедливо. І найголовніше - неправильно. Якщо називати речі своїми іменами, вона була фактично сфабрикована, підстав для цієї догани не було. Тому, яка буде реакція Секретаріату, я приблизно знав. Я впевнений, що моя заява буде підписана.

- А якщо її таки не підпишуть, Ваші дії? Пам\'ятаєте, як у „Першому мільйоні", рішення остаточне?
- Для мене рішення остаточне. Я не приймав його для того, щоб мене вмовляли. Я його приймав, бо ситуація протирічить моїм внутрішнім принципам.

-Таке рішення визріло боляче?
- Такі рішення просто не даються. Можна дуже багато говорити і пояснювати. Тут перемішані якоюсь мірою і прагматична оцінка ситуації між усіма гілками влади в країні, є доля емоцій, прагматизму втоми. За сім років я жодного разу не дозволив своєму організму хворіти, розслабитися. Навантаження було досить велике. Думаю, що є і прагнення отримати свободу, можливість творчості, не бути прикутим політичними наручниками до батереї, не маючи свободи виїзду за межі області, аби розв"язувати проблеми самої Вінницької області. Бажання віддати борг своїй родині - дружині і дітям. Є багато складових.

- Дехто розцінив Ваш крок як мужній вчинок, інші назвали зрадою, мовляв, переважили особисті амбіції: у складний період перед виборами господар області йде від керма.
- Я думаю, що зрада, це тоді, коли напередодні виборів губернатору публічно ні за що виносять догану. Це я розцінюю як зраду. Що стосується позиції Домбровського, я хотів би акцентувати на тому, що йдучи, Домбровський, по-перше, залишається у Вінницькій області. Я продовжуватиму робити все на благо людей, які тут живуть, і на благо соціально-економічного розвитку області. Більше того, мине певний період, і ви побачите, що ефективність моєї роботи для області буде не меншою, ніж моєї роботи на посаді голови облдержадміністрації. Тому що свободи і можливості для цього буде значно більше. Друге, я залишаю команду суперпрофесіональних людей в облдержадміністрації, своїх замів.

- Вони не підуть за Вами?

- Я не хочу, щоб за мною йшли. Я вважаю, що ця команда потрібна Вінницькій області. І якщо прийде розумна людина, вона буде їх просити, щоб вони залишилися з ним працювати. А якщо прийде, вибачте, дурень, то він буде робити „зачистку", яка, повірте, не піде на користь області. Якщо ж буде „зачистка", в мене є достатньо хороші пропозиції, стратегічні проекти, в яких знайдуться достойні місця для цих людей. Їх з руками -з ногами на хороших умовах запросять на роботу. З точки зору комфорту та рівня життя, вони почуватимуться набагато краще, ніж вони відчувають себе в облдержадміністрації. Час покаже...
На місці ж залишається обласна Рада на чолі з головою, залишається міськрада на чолі з молодим мером. І залишається Домбровський у Вінницькій області. І ми будемо робити все, щоб наша область була і надалі стабільним та процвітаючим регіоном. І сьогодні дострокові вибори не є тим, що треба вважати  критерієм чогось. За великим рахунком, я не хочу давати оцінки різним політичним партіям та різним рішенням, але в умовах фінансової кризи, з моєї точки зору, треба було б державній еліті сконцентруватися на мінімізації цих потрясінь для економіки країни. Вибори приходять і йдуть, дуже часто.

- До речі, щодо виборів... Подейкують, що Ви переходите з Нашої України до БЮТ, і Вам уже забезпечено місце у виборчому списку...
- Оцінка мого кроку з боку БЮТ неоднозначна. Я розумію, чому. Тому що політичні лідери на місцевому рівні переживають мою заяву з точки зору конкуренції. Але я хотів би їх усіх заспокоїти. По-перше, я нікуди не збираюся переходити - ні в яку політичну партію, у тому числі і в БЮТ. Друге, я не планую брати участь у дострокових парламентських виборах. Я залишаюся у Вінницькій області, як я говорив, якщо не помиляюся, тричі. Я не буду балотуватися за списком жодної політпартії, у тому числі - Нашої України та БЮТ. Отже, всі можуть спати спокійно, а у мене свої плани. Я людина досить послідовна, ви знаєте мій девіз: мінімум політики, максимум економіки. Сьогодні я його трішки змінюю: максимум науки, максимум економіки. Я не планую займатися політикою, не планую переходити на посади в облРаду. Я буду серйозно займатися наукою, у мене практично готова докторська дисертація з економіки. І я хочу реалізувати декілька дуже сильних науково-економічних проектів в Україні. Левову частку цих проектів я спробую реалізувати у Вінницькій області, тому що це - залучення дуже великих інвестицій. Продовжуватиму проект, пов"язаний з вінницьким аеропортом, створенням у Вінниці першого науково-технологічного парку. Ми будемо продовжувати займатися індустріальним парком у Вінницькій області. Повірте, моє плече завжди буде поруч - і з головою облРади, і з мером міста, з міськрадою, і з тією командою, яка працює сьогодні в районах.

Фото status.net.ua


Переглядів: 4342
Поширень: 0