Минулого вівторка Георгій Іванович Дев’ятисильний відсвяткував свій 100-літній ювілей. Незважаючи на поважний вік, ювіляр радо приймав гостей. Завітали до іменинника і представники місцевої влади. Депутат міської ради Павло Яблонський вручив ювіляру почесну грамоту міської ради і грошову премію «за перший життєвий рубіж у 100 років».
Доля не подарувала Георгію Івановичу ані сім’ї, ані дітей. Чоловік зустрічав столітній ювілей у колі друзів та сусідів, які за останні роки стали для нього найріднішими людьми. Серед них і Світлана Чернієнко, яка опікується стареньким і вважає його своїм дідусем. Жінка зізнається, що Георгій Іванович – дуже інтелігентний чоловік. Він жодного разу не дозволив собі звернутися до неї на «ти».
– Це унікальна і висококультурна людина, яка не перестає дивувати своєю життєвою мудрістю і знаннями, – зізнається Світлана. – Раніше ми жили з ним на одному поверсі, двері в двері, потім переїхали поверхом вище. Я щодня залюбки відвідую його, бо отримую від спілкування не лише позитивні емоції, але й безцінні поради. Незважаючи на свій вік, він має гарну пам’ять: наприклад, добре знає всі країни світу і може одразу назвати їхні столиці, найвідоміші вулкани, головні річки, гори тощо.
Свій секрет довголіття ювіляр сформулював так: раціональне харчування, здоровий спосіб життя і людська порядність – це запорука міцного здоров’я.
– Я не Бог і не філософ, але точно знаю: здоров’я – це безцінний скарб. Іноді люди прагнуть чогось неймовірного, шукають делікатеси і неймовірно дорогі страви. А насправді найкориснішою є звичайна і, головне, не жирна їжа. Наприклад, я дуже люблю запечену в духовці курочку, тільки без шкірки і жиру, бо це шкідливо для судин. Не їм цукерок, бо «пусті» вуглеводи – це злочин проти мого організму, – ділиться секретами ювіляр. – А ще слід не забувати про фізкультуру. Ранкова зарядка по 15 хвилин – це обов’язково. Навіть я у свої 100 років щоранку виходжу на вулицю, гуляю, бо м’язи мають бути в тонусі.
Єдине, про що шкодує ювіляр, – це те, що за 100 років так і не навчився розмовляти українською.
– Усе своє свідоме життя я провів у російськомовному середовищі, але зараз, як ніколи, вболіваю за долю України. Новини дивлюся щовечора, тому в цей час мене краще не турбувати і не телефонувати – це відволікає. А ще читаю газети. Купую різні, бо треба сформувати власну точку зору щодо тієї чи іншої ситуації, – каже Георгій Іванович.
Аналізувати, логічно мислити і знаходити різні шляхи вирішення проблем – усього цього Дев’ятисильного навчило життя. Йому довелося отримати партизанський гарт. У повоєнний період, здобувши технічну освіту, 16 років працював головним інженером виробничого відділу на Чорнобильській атомній електростанції. Розповідає, що ще під час запуску першого реактора рівень радіації підскочив вище норми. Тому він постійно носив у кишені дозиметр, ніби відчував: лихо не за горами. Лише з цим приладом і документами Георгій Іванович прибув до Вінниці у 1986 році, через місяць після вибуху. Нічого із собою не взяв, бо знав, що радіація, «привезена» звідти, зашкодить здоров’ю.
Зараз ювіляр задоволений, що, евакуювавшись із Прип’яті, він опинився у Вінниці. Радіє, що саме в нашому чудовому місті святкує свій 100-літній ювілей і має тверде переконання, що це не останній його день народження.