Колись говорили: «Не той урожай, що в полі, а той, що в коморі». Засіки області (елеватори та склади) переповнені, але ця приказка у наш час має бути трансформована – скажімо, таким чином: «Не той урожай, що в коморі, а той, що продали». Перевиробництво створює свої труднощі.
— У нас є величезні запаси сільськогосподарської продукції, і це радує, — сказав заступник голови облдержадміністрації Василь Черній. – Залишається єдине: напрацювати шляхи її реалізації, продати і за виручені кошти підготуватись до весни 2009 року. Проблема нібито проста, але водночас і складна, враховуючи те, що Європа від нас «закривається» — в плані введення мита на українську продукцію, а внутрішній ринок такої кількості вирощеного не споживе. Щороку Вінниччина реалізовувала 1-1,5 млн. т зерна, а цього року ця можливість більша, і сягає 2 млн. 300 тис. т. Так що у кожного суб’єкта господарювання є проблеми з реалізацією. Оскільки Україна робить перші кроки у світове співтовариство – СОТ, там є певні вимоги. Ті країни, які отримали цього року високі врожаї, хочуть захистити власного виробника, і піднімають ввізне мито для нашої продукції, чого раніше не було.
Ціни на зерно нині низькі – наприклад, тонна кукурудзи коштує 300 гривень. Продавати собі в збиток виробникам не хочеться. На ринку зерно закуповують 7 трейдерів – серед них жодного українського. Щоправда, було рішення зробити трейдером на ринку українського зерна ДАК «Хліб України», у якого є база, є порт, портовий елеватор. Але шлях від рішення до реалізації виявився довгим. Через відсутність коштів для закупівлі зерна ДАК «Хліб України» так і не став потужним трейдером. За словами Василя Чернія, Україна не має своєї ніші на зовнішньому ринку, неосвоєним залишився лише африканський. Та і нинішні часи вимагають не виробництва заради виробництва, а виробництва продукції, затребуваної на ринку.
І все ж продано 2,5 тис. т зерна і 800 тис. т ріпаку – в порти, для експорту. За період реалізації за межі області «виїхало» 400 тис. т зерна (на території області залишається близько 3 млн. т.) У Грузію та Молдову продано 1 тис. т муки. Це небагато, але все ж якийсь рух. Поки що у сільському господарстві експорт переважає імпорт – це позитив. Втім, найбільшою проблемою залишається відсутність кредитних ресурсів – поки що це ще не «вдарило» по сільськогосподарському виробництву, але перспектива печальна.
— Якщо буде відновлено можливість кредитування на рівні держави, то проблеми кризи на селі не буде, — оптимістично відзначив Василь Черній.
— У нас є величезні запаси сільськогосподарської продукції, і це радує, — сказав заступник голови облдержадміністрації Василь Черній. – Залишається єдине: напрацювати шляхи її реалізації, продати і за виручені кошти підготуватись до весни 2009 року. Проблема нібито проста, але водночас і складна, враховуючи те, що Європа від нас «закривається» — в плані введення мита на українську продукцію, а внутрішній ринок такої кількості вирощеного не споживе. Щороку Вінниччина реалізовувала 1-1,5 млн. т зерна, а цього року ця можливість більша, і сягає 2 млн. 300 тис. т. Так що у кожного суб’єкта господарювання є проблеми з реалізацією. Оскільки Україна робить перші кроки у світове співтовариство – СОТ, там є певні вимоги. Ті країни, які отримали цього року високі врожаї, хочуть захистити власного виробника, і піднімають ввізне мито для нашої продукції, чого раніше не було.
Ціни на зерно нині низькі – наприклад, тонна кукурудзи коштує 300 гривень. Продавати собі в збиток виробникам не хочеться. На ринку зерно закуповують 7 трейдерів – серед них жодного українського. Щоправда, було рішення зробити трейдером на ринку українського зерна ДАК «Хліб України», у якого є база, є порт, портовий елеватор. Але шлях від рішення до реалізації виявився довгим. Через відсутність коштів для закупівлі зерна ДАК «Хліб України» так і не став потужним трейдером. За словами Василя Чернія, Україна не має своєї ніші на зовнішньому ринку, неосвоєним залишився лише африканський. Та і нинішні часи вимагають не виробництва заради виробництва, а виробництва продукції, затребуваної на ринку.
І все ж продано 2,5 тис. т зерна і 800 тис. т ріпаку – в порти, для експорту. За період реалізації за межі області «виїхало» 400 тис. т зерна (на території області залишається близько 3 млн. т.) У Грузію та Молдову продано 1 тис. т муки. Це небагато, але все ж якийсь рух. Поки що у сільському господарстві експорт переважає імпорт – це позитив. Втім, найбільшою проблемою залишається відсутність кредитних ресурсів – поки що це ще не «вдарило» по сільськогосподарському виробництву, але перспектива печальна.
— Якщо буде відновлено можливість кредитування на рівні держави, то проблеми кризи на селі не буде, — оптимістично відзначив Василь Черній.