Затриманий заперечує свою причетність до крадіжок. Та в правоохоронців інша проблема – як знайти постраждалих. Адже, більшість пограбованих або взагалі не звертається до них, або робить це запізно.

31-річного мешканця Волинської області затримали у потязі, що прямував на Хмельницький, самі провідники. Один з них звернув увагу на молодика, який вештався вагоном і намагався сховатися в технічному тамбурі.

Наталя Мороз, старший слідчий ЛВ міліції на станції «Вінниця»: «- Затримали його, одразу кажуть – пред’явіть документи проїзні і посвідчення особи. Він пред’являє документи. Паспорт достає. Разом із паспортом мобільний телефон, який належить провіднику вагону. Інший провідник каже – це ж телефон мого напарника. Він каже – ні, це мій телефон. Включає його, а там фотографія напарника. Каже – це хто? Це мій товариш. Він каже – може тебе з ним познайомити? Ну, так затримали його. І при ньому вилучені ще два телефони, які теж були в розшуку».

Під час затримання в чоловіка виявили жіночі речі, косметику та мобільники. Господарі телефонів мешкають абсолютно в різних містах країни. Свою власність вони втратили у потягах. До того ж підозрюваний мав при собі ключі, що ними користуються провідники, та ножиці для різки металу. Втім, сам він каже, що нічого ні в кого не крав. А знаряддя купив у знайомих працівників депо у Львові.

Руслан, затриманий: «- А ключі навіщо ви купили? Ну, вони сказали – нам треба. Кинь нам по 50 гривень. Випити хочемо. Я їм кинув по 50 гривень за два ключі. Але, я ними не пользувався. А там ще ножиці були. Ножиці я для стройки купив. Оце, як раз в Львові до нового року. Я просто не вспів їх додому завезти. Но, я ними нічого не вкрав. Я сам віруючий пятидесятник. Не алкоголік, не наркоман. Не курю даже. Будь ласка, попросіть, щоб це дєло закрили. Щоб мене не осуждали. Я ж не хочу знову в дурдом ідти. Я тільки в кінці травня вийшов з дурдома».

Подальша доля любителя чужих речей залишається під питанням. Адже його очікує судово-медична експертиза. Лише потім – суд. А в правоохоронців з’являється інший головний біль - пошук господарів вкрадених речей. Позаяк переважна більшість пограбованих не звертається до міліції. Так сталося і з Олександром. Напередодні Нового року молодий чоловік їхав потягом «Жмеринка – Москва». Вранці, вже на території Росії він виявив, що зник мобільник вартістю понад дві тисячі гривень.

Олександр, постраждалий: «- Утром проводница разбудила. Я встал. Думаю, что-то будильник не звонил. Ищу телефон. Телефона нет. Подхожу к ней. Говорю, давайте вызывать милицию будем. Она говорит – зачем? Я говорю – украли телефон. Она говорит – это не новость. У нас тут тоже воруют. Так что, никого можно не вызывать. У нас милиции вообще нет. Типа, все. Вопрос закрыт. Я бы не сказал, что это содействие… Ну, я не знаю, как это называется. Облом…»

У те, що телефон знайдуть, Олександр віри не йме. Тому й заяву про пограбування не писав. Каже, наступного разу буде обережнішим. Так само вважають й інші пасажири. Люди кажуть – покладатися під час подорожей можна лише на себе.

Пасажири: «- З друзями їздити. З знайомими. Ближче сідати до знайомих, яким довіряєш. А так, як? Або, шоб були як за граніцею багажний відділ. Так як ячейки були з ключіками. - Бдітєльность. Так скажем. Гроші при собі. Речі тоже десь коло себе. Ну, я не знаю. Я рідко їжджу, но мені кажеться, що береженого Бог береже. - Я думаю, что от вора нет затвора. Так і тут. Тут треба глаз да глаз. Тут треба тільки дивитися за своїми речами».

У кожному потязі обов’язково є патруль, запевняють у лінійному відділі міліції. І в разі крадіжки постраждалий має звернутися до провідника. І що раніше це зробить, то більше шансів повернути своє майно.


Переглядів: 2991
Поширень: 0