Головний містобудівний документ міста затвердили минулого року. Втім, вільної землі у Вінниці — практично немає. А землі навколишніх районів розпайовані між приватними власниками. Розростатися вшир просто немає куди. Залишається: або копати вниз, або — збільшувати поверховість будинків.

Враховуючи багату “підземну” історію, не важко прогнозувати що “підземна урбанізація” — саме так в архітектурних колах називають освоєння просторів під вулицями і будинками міста — тільки набиратиме обертів.

Уже й зараз майже всі нещодавно затверджені проекти майбутніх мікрорайонів мають одну спільну рису — підземні паркінги. Мікрорайон “Поділля” вже має один такий, по завершенні будівництва “Владимирського масиву” на території колишнього цегельного заводу у Вінниці з’явиться ще один підземний паркінг — щоправда, двоповерховий.

Головний архітектор міста Сергій Царенко зазначає: будівництво підземних паркінгів вже не просто тенденція, а нагальна необхідність. Адже, наприклад, в історичній частині міста замало територій для паркування авто. Загалом, більшість “підземних” проектів, обумовлених, зокрема і Генеральним планом, стосується саме транспорту і його руху.

— Стосовно підземної урбанізації — я думаю, що це будуть інженерно-транспортні споруди, — зазначає Сергій Олександрович. — Зокрема, це автодорожній тунель під перехрестям вулиць Соборна-Свердлова-Першотравнева. Має бути ще додатковий тунель для транспортного сполучення через залізницю в Замостянському районі. У майбутньому, це і проектні додаткові пішохідні переходи в декількох місцях в центральній частині міста.

Цілком вірогідно, що майдан Незалежності перетвориться на дах для парковки. Зокрема і тому, що на цій території є перепад рівнів і сама ділянка природно сформована так, що будівництво підземної паркувальної зони цілком можливе. За словами Сергія Олександровича, можна навіть не розривати Майдан — просто надбудувати дах над парковкою за мерією — і використовувати надбудову.

— Що стосується проекту реконструкції майдану Незалежності, там навіть була пропозиція вийти підземним простором на пішохідну зону вулиці Козицького, — розповідає головний архітектор міста. — У деталях все це буде розроблятися на замовлення управління капітального будівництва міської ради. Я думаю, ті проекти, що ми вже бачили — це лише перший крок, концепт. І проектні рішення, в процесі їх розроблення, погодження ми ще побачимо в тих чи інших варіантах їх втілення.

Існує пропозиція і щодо створення історичного підземного комплексу на території Мурів. Тут, якщо археологічні дослідження виявлять підземні аномалії, є можливість відчистити від грунту давні катакомби і створити музей.

— Це тільки в проекті поки що розглядається можливість використати частину підземного простору в межах комплексу Мури, якщо виявиться можливість відкрити для експозиції якусь частину старовинних підземних комунікацій, — каже Сергій Олександрович. — Біля музейної площі, де Краєзнавчий музей проектує зусиллями львівських проектувальників музей народного мистецтва Східного Поділля. З цього приводу виконавчий комітет ухвалював дозвільне рішення про проектування. Насправді більшість із підземних комунікацій, навіть ті, що були одягнуті в кам’яні конструкції, є у грунті, обрізані фундаментами сучасних будівель.

Масштабні археологічні дослідження на цій ділянці поки що і не починалися. Та й взагалі вінницькі катакомби серйозно ще майже ніхто не досліджував. Відомі лише фрагменти підземних ходів, збудованих давніми вінничанами. Вірогідно, що деяка частина з них була вирита ще у ХІІІ столітті — аби давні поселенці могли переховуватися від завойовників. Вони розташовані на правому березі Бугу — на території приблизно від Центрального мосту до майдану Незалежності. Ще певна частка пов’язана із діяльністю на території міста трьох монастирів: Капуцинського, Єзуїтського та Домініканського. У підвалі Капуцинського монастиря, зараз римо-католицької церкви в центрі Вінниці, ще в 30 рр. облаштували бомбосховище, використовуючи саме підземні ходи.

Директор державного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту “Проект реконструкція” Олександр Рекута на власні очі бачив катакомби. Він, як і Сергій Царенко, який також спускався у підземелля, зазначають — ходи використовувати для потреб сучасного міста — неможливо. Хіба що реконструювати певну частину під музей, або, каже Сергій Рекута — законсервувати до того часу, поки не виникне можливість їх реконструювати.

— Я на власні очі бачив один з підземних ходів, він починався під будинком колишньої прокуратури — Соборна,29, що напроти римо-католицького собору, — каже Олександр Сергійович. — Один з проходів, у підвалі кафе, Віктор Кішек намагався поновити. Хід йшов у напрямку АТС під проїжджою частиною Соборної. На жаль, Віктор не встиг завершити свій проект.

На містобудівній раді обговорювався і проект реконструкції кінотеатру “Росія” у кіноконцертну залу. Одна з пропозицій — облаштування підземного простору під майданом імені Івана Богуна. Розробляли проект в Інституті “Проект реконструкція”. Олександр Рекута розповідає, що на цій ділянці планується будівництво двоярусної підземної споруди. Тут можуть розташувати парковку і заклади, які будуть обслуговувати відвідувачів кіноконцертної зали.

— Враховуючи цікавий рельєф території, ми заклали необхідність створення підземного простору практично під усім пагорбом, — розповідає Олександр Сергійович. — На першому рівні можна розташувати кафе, розважальні заклади, а на другому — паркінг. Втім, зараз це лише проект. Навіть ще не замовлена технічна документація. Обговорювалася і можливість створення підземного музею Козацької Слави. Це — невелике підземне приміщення, під меморіалом Івану Богуну, який також заплановано тут встановити.

За словами Олександра Рекути, це — тільки один з прикладів, як під час реконструкції можна використовувати підземний простір. Хоча в центральній частині міста, і, зокрема, через катакомби, а також різноманітні інженерні мережі, це може бути дуже складно. Тим не менш відмовлятися від такої ідеї не варто.

— На мою думку, хочемо ми чи не хочемо — доведеться будуватися і вверх, і вниз, — каже Олександр Сергійович. — Я вже знаю, що є кілька проектів на будівництво 22-поверхового житла. У Вінниці такого ще не було. Звісно, є сьогодні певні обмеження. Наприклад, немає таких високих протипожежних драбин, є і технологічні складнощі — як підняти, скажімо, воду на таку висоту? Але — передові технології до нас йдуть, хоч і повільно. Так само набуває актуальності і підземна урбанізація — вже назрів час оптимізувати рух транспорту, зробити нові мостові переходи. Зараз, наприклад, наявність на нових об’єктах підземних паркінгів ставиться просто як вимога міською владою.

Начальник управління містобудування та архітектури Сергій Царенко також зазначає — підземна урбанізація у Вінниці стала необхідністю. Щоправда, в цьому контексті мова може йти лише про будівництво окремих інженерно-транспортних споруд. Це обумовлено цілою низкою причин. Насамперед — високий рівень ґрунтових вод та велика територія водного фонду (тобто значна кількість річок — Південний Буг та його притоки). Зокрема, через високий рівень ґрунтових вод у підземному переході на залізничному вокзалі цілодобово працюють насоси, які відкачують воду.
— Але я повторю: підземні споруди — це окремі локальні заходи, — наголошує Сергій Олександрович. — І, на жаль, скільки-небудь масштабні підземні простори освоїти на території навіть такого великого міста яким є Вінниця — проблематично.

Ще одна причина, за якою освоєння підземель проблематичне — великі капіталовкладення, які потрібно витратити не лише на будівництво об’єктів, але й на їх експлуатацію. За попередніми підрахунками, вартість будівництва підземної транспортної розв’язки перед Центральним мостом коштуватиме майже 40 млн. грн., а спорудження поряд пішохідного підземного переходу “потягне” ще на 8 млн. грн. Отже, проект стане можливим лише у тому випадку, коли його фінансуватимуть не тільки з міського, але й обласного та державного бюджетів. Ця тенденція “коштовності” стосується всіх підземних конструкцій.


Переглядів: 5157
Поширень: 0