Міжнародний суд в Гаазі не підтримав жодної із сторін, хоча й віддав румунам значно більшу частину моря. Але поки не проведено розвідки енергоресурсів у цій частині Чорного моря, говорити остаточно про розмір виграшу чи програшу Києва неможливо. Думки експертів та політиків про те, хто ж виграв у цій суперечці, збирав Андрій Дзюбенко.
Клаптик землі в морі розміром чотириста двадцять метрів на чотириста під назвою Зміїний має велику геополітичну історію і неодноразово переходив з рук у руки. Після Другої світової він поміняв румунський паспорт на радянський і тоді вже його успадкувала Україна. Попри те, що в румунському суспільстві поділ земель рукою Сталіна і досі вважають несправедливим, Бухарест визнав українську приналежність Зміїного, бо відсутність територіальних суперечок з сусідами була критичною для вступу Румунії в НАТО та Євросоюз. За новими ж віяннями геополітика стала менш актуальною, аніж економіка. У шельфі навколо острова знайшли нафту та газ, а економічна зона моря залишилася не поділеною. Румуни ставили перед Міжнародним судом в Гаазі вимогу визнати Зміїний скелею, а не островом, і відповідно ділити море по середній лінії між румунським та українським берегами. Київ наполягав на острівному статусі, щоб отримати більший шматок шельфу, бо міжнародне право дає власнику острова претендувати на більшу зону навколо нього. Для посилення аргументації українці доклали чимало зусиль у налагодженні життя на острові, вклавши в цю справу сорок сім мільйонів гривень та запланувавши ще понад двісті п’ятдесят мільйонів. Військових на Зміїному замінили цивільні, тут з’явилася пошта, банківське відділення та навіть зареєстровано поселення під назвою Білий. Рішення суду – Зміїний є островом, але надто маленьким, щоб визначати поділ моря на південь від нього. Крім того гаазькі судді порахували, що український берег у цьому районі лише вдвічі більший за румунський, але і румуни отримали не все, що просили.
Володимир Василенко, представник України в Міжнародному суді ООН: "Тут переможців немає, суд ухвалив компромісне рішення. Ви зверніть увагу на те, що суд, провівши лінію розмежування, фактично визнав, що Зміїний має не тільки смугу дванадцятимильну територіальних вод, але має і свій власний континентальний шельф та економічну зону, проти чого заперечувала румунська сторона. Лінія проходить таким чином, що фактично переважна більшість розвіданих родовищ, вони знаходяться на українській стороні цієї лінії".
За оцінками, що лунали в різні роки, в спірному районі може бути до десяти мільярдів тонн нафти, значні запаси газу. Видобуток не дешевий і потребує великих вкладень, припускали, що за перші десять років тут можна було заробити до ста вісімдесяти мільйонів доларів. Але на що саме варто розраховувати, поки не знає ніхто.
Рішення суду остаточне й оскарженню не підлягає, його вже визнали і Бухарест, і Київ.
Василь Кирилич, речник Міністерства закордонних справ України: "Рішення суду, хотів би я підкреслити, прийнято одностайно – це рідкісний випадок в практиці суду і таким чином це говорить про те, що рішення об’єктивне. Поставлено останню крапку в спірних питаннях між Україною та Румунією. Це зі свого боку дає можливість Україні наблизитися в інтеграції до Європейського Союзу".
Правда, Бухарест ніколи не згадував територіальні непорозуміння з Україною під час обговорення перспектив Києва в НАТО чи ЄС, але, звісно, добре хоч те, що відтепер це питання не псуватиме клімату відносин і зрештою принаймні західні кордони України вже точно під захистом міжнародного права.
Клаптик землі в морі розміром чотириста двадцять метрів на чотириста під назвою Зміїний має велику геополітичну історію і неодноразово переходив з рук у руки. Після Другої світової він поміняв румунський паспорт на радянський і тоді вже його успадкувала Україна. Попри те, що в румунському суспільстві поділ земель рукою Сталіна і досі вважають несправедливим, Бухарест визнав українську приналежність Зміїного, бо відсутність територіальних суперечок з сусідами була критичною для вступу Румунії в НАТО та Євросоюз. За новими ж віяннями геополітика стала менш актуальною, аніж економіка. У шельфі навколо острова знайшли нафту та газ, а економічна зона моря залишилася не поділеною. Румуни ставили перед Міжнародним судом в Гаазі вимогу визнати Зміїний скелею, а не островом, і відповідно ділити море по середній лінії між румунським та українським берегами. Київ наполягав на острівному статусі, щоб отримати більший шматок шельфу, бо міжнародне право дає власнику острова претендувати на більшу зону навколо нього. Для посилення аргументації українці доклали чимало зусиль у налагодженні життя на острові, вклавши в цю справу сорок сім мільйонів гривень та запланувавши ще понад двісті п’ятдесят мільйонів. Військових на Зміїному замінили цивільні, тут з’явилася пошта, банківське відділення та навіть зареєстровано поселення під назвою Білий. Рішення суду – Зміїний є островом, але надто маленьким, щоб визначати поділ моря на південь від нього. Крім того гаазькі судді порахували, що український берег у цьому районі лише вдвічі більший за румунський, але і румуни отримали не все, що просили.
Володимир Василенко, представник України в Міжнародному суді ООН: "Тут переможців немає, суд ухвалив компромісне рішення. Ви зверніть увагу на те, що суд, провівши лінію розмежування, фактично визнав, що Зміїний має не тільки смугу дванадцятимильну територіальних вод, але має і свій власний континентальний шельф та економічну зону, проти чого заперечувала румунська сторона. Лінія проходить таким чином, що фактично переважна більшість розвіданих родовищ, вони знаходяться на українській стороні цієї лінії".
За оцінками, що лунали в різні роки, в спірному районі може бути до десяти мільярдів тонн нафти, значні запаси газу. Видобуток не дешевий і потребує великих вкладень, припускали, що за перші десять років тут можна було заробити до ста вісімдесяти мільйонів доларів. Але на що саме варто розраховувати, поки не знає ніхто.
Рішення суду остаточне й оскарженню не підлягає, його вже визнали і Бухарест, і Київ.
Василь Кирилич, речник Міністерства закордонних справ України: "Рішення суду, хотів би я підкреслити, прийнято одностайно – це рідкісний випадок в практиці суду і таким чином це говорить про те, що рішення об’єктивне. Поставлено останню крапку в спірних питаннях між Україною та Румунією. Це зі свого боку дає можливість Україні наблизитися в інтеграції до Європейського Союзу".
Правда, Бухарест ніколи не згадував територіальні непорозуміння з Україною під час обговорення перспектив Києва в НАТО чи ЄС, але, звісно, добре хоч те, що відтепер це питання не псуватиме клімату відносин і зрештою принаймні західні кордони України вже точно під захистом міжнародного права.