Бувший депутат Вінницької міської ради Сергій Щетинін забажав обійняти посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і подав з цього приводу 12 березня до Вищого адміністративного суду України
к л о п о т а н н я про забезпечення адміністративного позову до Президента України, Верховної Ради України і Голови Верховної Ради України „Про визнання неправомірною бездіяльності Президента та Верховної Ради України щодо не виконання рішення КСУ, порушень виборчого права та зобов’язання вчинити дії.”
В тексті клопотання, яке Сергій Щетинін розмістив на стоїй сторінці у соціальній мережі Fаcebook, йдеться про наступне:
«На розгляді Вищого адміністративного суду України знаходиться мій адміністративний позов від 12.03.2012 року про визнання неправомірною бездіяльності Президента та Верховної Ради України щодо не виконання ними рішення Конституційного Суду України, порушень виборчого права та зобов’язання вчинити дії.
Предметом даного позову є порушення відповідачами по справі конституційних прав позивача, зокрема, щодо здійснення ним права на самовисунення кандидатом на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, далі Уповноваженого, права балотуватись на цю посаду та бути обраним.
Зазначені порушення моїх прав та законних інтересів мають місце у теперішній час і можуть набути ознак незворотності у випадку, якщо судом не буде вжито заходів забезпечення позову до початку розгляду справи або, якщо справа не буде розглянута судом у невідкладному порядку до проведення голосування у Верховній Раді та оголошення їх результатів.
Наведене випливає з аналізу положень ч. 3 ст. 6 діючого Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", якими встановлено, що:
Голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради України бюлетенями для таємного голосування, але не раніш як через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після закінчення строку для висування кандидатів для участі у виборах.
Беручи до уваги те, що строк висування кандидатів на посаду Уповноваженого, відповідно до діючого закону, закінчився 28.02.2012 року, а двадцятиденний термін після цієї дати мине 20.03.2012 року, то з великою ймовірністю можна допустити, що голосування з цього питання у Верховній Раді України відбудеться саме до цієї дати і, якщо до цього дня, рішення по даній справі судом ухвалено не буде, то у разі задоволення позову, таке рішення суду виконати буде не можливо, а права позивача залишаться порушеними без можливості відновлення.
З огляду на цю істотну обставину логічною та очевидною випливає потреба у забезпеченні цього адміністративного позову шляхом заборони Верховній Раді України вчиняти дії щодо здійснення подальших виборчих процедур з обрання Уповноваженого.
Однак, з огляду на норми ч. 5 ст. 117 КАС України, формальних правових підстав для запровадження судом такої заборони нібито не має.
Разом з тим, якщо суд при розгляді цього питання, у першу чергу і безумовно, буде керуватись нормами конституційного ладу України, він зобов‘язаний буде врахувати той факт, що норми ч. 5 ст. 117 КАС України разом з іншими останніми змінами до КАС були прийняті 07.07.2010 Законом України N 2453-VI на підставі і під час дії Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, який Рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010 року № 20-рп/2010 визнано неконституційним і легітимність та законність цієї норми на даний час, по меншій мірі, є не визначеною, а на мою думку, ця норма є такою, що втратила чинність одночасно з Законом України № 2222-IV 30.09.2010 року.
Не визначеність, а скоріше правова не легітимність норм ч. 5 ст. 117 КАС України обумовлена знову ж таки протиправною бездіяльністю відповідачів по справі щодо не виконання ними вимог п.3 Рішення КСУ від 30.09.2010 року № 20-рп/2010 стосовно КАС України.
Відповідачі по справі повинні б були досі, неухильно дотримуючись пріоритетності розділів І, ІІІ та ХІІІ Конституції України над іншими її розділами, невідкладно привести у відповідність до норм Конституції України від 28 червня 1996 року положення КАС України, у тому числі положення ч. 5 ст. 117.
А безумовне урахування Президентом та Верховною Радою України при здійсненні цієї роботи пріоритетності розділів І, ІІІ та ХІІІ Конституції України над іншими її розділами означало б у підсумку вилучення положень ч. 5 ст. 117 з КАС України як таких, що, всупереч правових норм ст. 5 Конституції України, позбавляють громадян ефективно і своєчасно захищати свої виключні конституційні права у судовому порядку, у разі виникнення у них підстав вважати дії держави, будь-яких її органів або посадових осіб такими, що спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров\'я населення.
А таких прикладів протиправних дій держави, її вищих органів та посадових осіб на даний час, нажаль, є більш ніж достатньо і вони широко відомі.
Лише деякі з них – це, незаконна зміна Конституції і конституційного ладу у 2004 році, зворотна їх зміна у 2010, подовження терміну перебування іноземної військової бази у Севастополі, постійне і зухвале порушення переважною більшістю народних депутатів України норм прямої дії ч. 3 ст. 84 Конституції щодо обов‘язку голосувати особисто при ухвалені законів та інших рішень на засіданні парламенту, підписання Президентом усіх незаконно прийнятих у такий спосіб законів та введення їх у дію і примушення громадян України їх виконувати, тощо.
Однак, нажаль, ця безумовна і невідкладна вимога конституційного суду, посилена конституційним та законодавчим обов‘язком відповідачів, ними не виконується досі, що істотно обмежує мої можливості також і в площині прав на ефективний засіб правового захисту у відповідальному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи (ст. 131 Європейської Конвенції з прав людини).
На цю та інші обставини, що характеризують реальний стан забезпечення прав люди в державі, має звернути особливу увагу Представництво європейського Союзу в Україні під час періодичного моніторингу стану захисту прав людини в Україні.
З огляду на специфічність правової ситуації у якій суд при здійсненні судочинства змушений буде розглядати дану справу і це клопотання, звертаю увагу суду на пріоритетність завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) та на принцип верховенства права (ст. 8 КАС України), відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
При вирішенні даної справи увага суду також має бути не менш сконцентрована на положеннях ст. 9 КАС України відповідно до яких:
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов\'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов\'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Викладеними у адміністративному позові від 12.03.2012 року та цьому клопотанні обставинами, зазначеними доказами та доданими документами підтверджується очевидність ознак протиправності дій та бездіяльності відповідачів по справі, що спричинило порушення прав позивача.
За наслідками описаних протиправних дій та бездіяльності Президента та Верховної Ради України, що є предметом позову від 12.03.2012 року, можливими діями Верховної Ради України по здійсненню подальших виборчих процедур Уповноваженого за законом, що очевидно, з огляду на п.3 Рішення КСУ від 30.09.2010 року № 20-рп/2010, потребує обов‘язкового та невідкладного приведення у відповідність Конституції України від 28 червня 1996 року, виникла реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам і інтересам позивача, іншим особам до ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
У разі об‘єктивного та законного розгляду справи і задоволення даного адміністративного позову, необхідно буде докласти значних зусиль і витрат для відновлення прав, свобод і інтересів Щетиніна С.М. та інших осіб або, ймовірно, без вжиття судом заходів забезпечення позову, відновлення порушених прав і свобод позивача буде не можливим.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131 Європейської Конвенції з прав людини, розділами І, ІІІ Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010 року № 20-рп/2010, ст. ст. 8, 9, 118 КАС України,
П Р О Ш У:
1. Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглянути негайно.
2. В забезпечення адміністративного позову заборонити Верховній Раді України здійснювати процедури обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до приведення Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради 1998, N 20, ст.9, зі змінами.) у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010.