Півроку 50 робітників Вінницького управління шляхового будівництва не отримують заробітної плати. Підприємство не може працювати, бо колишній директор не повертає печатку.
— Із липня без копійки сидимо, — каже слюсар Валерій Вишинський, 51 рік. — У мене двоє дітей, онуки. Жінка дома сидить. Їмо те, що баба із села дасть.
— Усе пропадає без роботи, — додає газозварник 51-річний Михайло Суслик. — За машиною ж слідкувати треба, а тут баки пусті. До весни будуть діряві, міняти доведеться. Один бак до МАЗа 800 гривень стоїть. А де їх узяти, як роботи немає.
— Якось хотіли укласти дуже вигідний договір на ремонт дороги, — згадує електрик Юрій Шуригін, 41 рік. — Але кислород перекрили. Договір дістався сусіду, приватному підприємцю. Його шофери по шість тисяч заробили. Це все нам колишній директор Паутов пакостить. Хоче нас збанкрутувати і викупити за копійки.
Вінницьке управління шляхового будівництва зводить і ремонтує дороги. Колись належало державі. Має понад два десятки ЗІЛів і МАЗів, трактори, асфальтоукладник. Директором працював Віктор Паутов. 2008-го 70% акцій підприємства викупив Федір Попіль, якому зараз 60 років. Він понад 20 років пропрацював слюсарем.
— Паутова залишив директором, — каже Федір Попіль. — Думав, буде совісно працювати. Але він почав шкодити. Довелося звільнити. Та він назло не віддав печатку.
Із посади директора Віктора Паутова звільнили у липні 2009-го. Відтоді він двічі поновлювався на роботі через суд, та власники знову його звільняли.
Робітники Вінницького управління шляхового будівництва у відпустках за власний рахунок. На роботу приходять лише для того, щоб оглядати техніку.
— Заблокував мою роботу, — продовжує Федір Павлович. — Податки плачу з власної кишені, щоб не оштрафували.
— Відзвітуватись перед податковою не можу, — підтримує його головний бухгалтер Світлана Івасишина. — Дали нам два місяці, щоб оформили нового директора. Але без печатки не можемо...
У кабінеті директора працює 30-річний Олександр Попіль, син Федора Павловича. Однак на наказі про його призначення немає штампу.
— Сашко, — представляється і показує обсяги виробництва за 2009 рік. Вони впали вшестеро.
60-річний Віктор Паутов не збирається віддавати печатку й установчі документи підприємства.
— Лише за рішенням суду, — каже він ”ГПУ”. — Бо новий власник підприємства заборгував мені 4 тисячі гривень морального збитку і 7,5 тисячі за вимушений прогул. Звільнили мене незаконно, коли був на больнічному. Я можу знову подати в суд, щоб поновили, але не хочу. І печатки не віддам, доки не розрахуються.
На роботу ходять лише дві бухгалтерки і секретарка. Однак ніхто не звільняється, бо в місті важко знайти іншу роботу.
Колектив розділився на два табори. Одні кажуть, що власники підприємства мають повернути колишнього директора. Той, мовляв, має гарні зв’язки серед чиновників міста. Інші підтримують Попелів.
Викрадення печатки підприємства є кримінальним злочином, за законодавством. Федір Попіль звернувся до Староміської районної прокуратури Вінниці. Вимагає покарати екс-директора. Однак слідчий тричі відмовляв у порушенні карної справи.