Нинішній рейтинг губернаторів хоч і не охоплює повністю весь рік, тим не менш дозволяє виявити лідерів та аутсайдерів по динаміці займаних позицій. Зіставляючи результати цього рейтингу і двох
попередніх ("Коментарі" No.22 (221) за 11 червня і No.34 (231) за 10 вересня), можна визначити деякі сильні та слабкі сторони губернаторів. Проте навряд чи він годиться як основа для передбачень, хто з керівників регіонів наступний у черзі на звільнення.
Як показує практика діяльності всіх чотирьох президентів України, об\'єктивні показники ніколи не є реальною підставою для кадрових рішень, хоча і можуть використовуватися в якості формального приводу для відставки губернатора, який впав у немилість. Наприклад, навряд чи має сенс шукати в статистичних даних секрет живучості губернатора Чернігівщини Володимира Хоменка. У червневому рейтингу він був передостаннім, набравши сумарно по 20 критеріям - 41 бал, у вересні зайняв останній рядок із сумою - 63 бали, і ось зараз опинився на тому ж рядку з ще гіршим результатом - 91 бал. Крім катастрофічної ситуації з народжуваністю і смертністю, Чернігівщина у цьому році відзначилася найнижчими показниками по освоєнню капітальних інвестицій і одними з найнижчих - по динаміці сільського господарства, промисловості та будівництві.
Стартові позиції важливі і при оцінці досягнень лідерів. Перші два місця у всіх трьох рейтингах зайняли губернатори Дніпропетровщини - Олександр Вілкул та Рівненщини - Василь Берташ. З одного боку, це говорить про те, що вони з самого початку мали фору перед керівниками інших регіонів. Але з іншого - якщо в червні у них було відповідно 52 і 42 бали, то у вересні - вже 81,5 і 77, а зараз - 100,5 і 98,5. Оскільки максимально можливе число балів залишається постійним, це зростання говорить про те, що Вілкул та Берташ за минулі півроку помітно зміцнили своє лідерство. Дійсно, в червневому рейтингу розрив між другим і третім місцями становив всього 2,5 бала, у вересні - вже 29,5, а зараз - 41,5 бала.
Друге місце Берташа виглядає більш дивно, ніж перше місце Вілкула, і вже справжнім сюрпризом стало те, що Берташ не тільки втримав "срібло", а й майже наздогнав Вілкула, ледь не відібравши в нього "золото". Спільне в Дніпропетровщини і Рівненщини (при тому, що ці дві області розташовані далеко одна від одної і сильно розрізняються за структурою економіки) - високі показники по повноті зайнятості штатних працівників, приросту реальної зарплати, промислового виробництва та обсягу реалізованих послуг, погашення боргів із зарплати і бюджетних боргів за субсидіями, непогані (у порівнянні із середнім рівнем) результати в сільському господарстві.
Істотно випереджають щільну групу "середнячків", хоча при цьому і сильно відстають від лідерів, Кіровоградська область (57 балів), АР Крим (51,5), Вінниччина (42,5), Київщина (32) і Волинь (27). А в групу, відстаючих від "середнячків" потрапили, крім Чернігівщини, Сумщини і Харківщини, також Хмельниччина і Львівщина (по - 49,5 бали), Тернопільщина (- 49) і Закарпаття (- 36). Таким чином, 2010 рік не провів будь-якого географічного кордону між регіонами: "по цю сторону - перспективні, а по той бік - дефективні". І вже за одне це можна буде сказати йому на прощання спасибі.