— Мабуть, знову поїду в центр Вінниці, — скаржиться Олена. — На додачу до комунпослуг ще й платити за проїзд треба. Трамваї і тролейбуси до нас на Бучми не ходять. Лише — рейсові автобуси, які рідко їздять, та маршрутні таксі.

Поряд із порожньої касою сидить начальник поштового відділення Галина Ільчук:

— Ніхто не хоче працювати в цьому віддаленому районі майже задарма. Заробітна плата касира 540 гривень, а роботи — через край. Недавно зі Староміського центру зайнятості прислали до нас дівчину. Її вистачило на один день. Звичайно, краще для молоді отримувати 555 гривень по безробіттю, аніж мучитись тут за копійки. Треба, щоб держава їм підняла зарплату, бо толку не буде.

Протягом 10-хвилинної розмови Галини з кореспондентом ”ГПУ” до каси підійшли кілька чоловік.

Поблизу будівлі пошти Олена Уманська зібрала невеликий мітинг із кількох пенсіонерів.

— Якщо й далі так буде, то ми перекриватимемо дорогу, — заявляють вони.

— Що ми можемо зробити? — запитує заступник начальника Укрпошти з експлуатаційних питань Олександр Кушнір. — Така в нас держава, де скрізь мізерна зарплата, тим паче — на пошті. Тому Галина Ільчук працює за двох: за себе і за касира. Ситуація з відділенням N23 — це ще й проблема віддаленості від центра міста. Мало хто захоче там працювати. Пенсіонери дорогою до Привокзального ринку можуть платити за комунальні послуги в поштовому відділенні N4, на площі Героїв Сталінграду. А то перекривати дорогу стало модним.


Переглядів: 3174
Поширень: 0