«Зрозуміти місто своє…Полюбити. Відчути його подих, уклонитися його святиням. Що це? Миттєве бажання чи постійна, виписана життєва лінія, що має в собі ризиковий намір: любити лише це місто? Захоплюватися, на час закохуватися – і в інших. Однак постійно любити лише це – місце твого народження. Місце розчарувань і зачарувань – твою долю».
Письменник Сергій Грабар у своїй новій книжці «Метаморфози» (серія «De profundis») намагається вхопити дух того Міста, яке зникає на наших очах, і зазнає незвичних і стихійних перетворень. Як зберегти не тільки пам’ять стін, але й самі стіни? Наразі – тільки в словах. У «Метаморфозах» перед нашими очима мовби наживо постають і поневажений братією святий Антоній, і безіменний еклезіарх зі стрілою в грудях, і таємничий Дзвонар, який скликає вірних на молитву серед руїн, і дивовижний Микола Святоша, і ченці-дипломати...
Есеї Сергія Грабара лаконічні, але дуже ємні та притомні. Процес їхнього читання – це захоплюючі блукання по уявних лабіринтах Києва, Північного Кіпру та Азербайджану.