Книгарня «Є» та «Видавництво 21» запрошують на презентацію книжки Барбари Скарґи «Після визволення… 1944-1956», що відбудеться 10 травня за участю перекладача Дмитра Антонюка. Початок – о 18:30. Модераторка – Олеся Коваль.
Книга Барбари Скарґи охопила і висвітлила 11-річний період життя видатної польської дослідниці (1944-1956), упродовж якого вона була позбавлена волі за діяльність у лавах Армії Крайової, у 25-річному віці ставши радянським в’язнем. Барбара Скарґа пройшла усі пекельні кола радянської каральної системи: п’ять років енкаведистських в’язниць, суворий клімат Комі АРСР, табори посиленого режиму поблизу міста Балхаша (Казахстан), заслання у суворих, виснажливих умовах, робота у колгоспі.
Досвід авторки, її надзвичайна внутрішня сила не можуть не вражати, адже бути політичним зека у Радянському Союзі означало потрапити у нелюдські умови, а бути політичним зека-жінкою – нелюдські умови, значно помножені. Перекладач Дмитро Антонюк, згадуючи Ґустава ГерлінґаҐрудзінського – автора жаских табірних мемуарів «Інший світ», – констатує, що на долю Барбари Скарґи випали значно сильніші страждання та складніші випробування. Тим, хто потрапляв у подібні умови, найскладніше було не стільки вижити, скільки знайти в собі сили продовжувати жити з тим непідйомним «багажем» в’язнично-табірного досвіду. Барбара Скарґа не лише вижила фізично, а й спромоглася зберегти людяність, гідність, любов до своєї землі, надзвичайно сильну жагу до життя і навіть почуття гумору.
Спогади Барбари Скарґи правдиво зображують в’язнично-табірні реалії як окремий світ – з його законами, правилами, ієрархічною системою, стосунками, побутом, дозвіллям, специфічною лексикою. Та найцінніше полягає у показі трансформації особистості у вкрай екстремальних умовах, а також у куті зору інтелектуала: Барбара Скарґа не лише констатує, вона осмислює, мислить, шукає і віднаходить пояснення тим чи іншим людським вчинкам.
Книга видана за підтримки Польського Інституту в Києві, а переклад здійснено за підтримки Міністерства культури і національної спадщини Польщі в рамках Стипендіальної програми Gaude Polonia.
Барбара Скарґа (25 жовтня 1919, Варшава ‒ 18 вересня 2009, Ольштин) ‒ польський філософ, історик філософії, професор Польської Академії Наук (Polska Akademia Nauk). Досліджувала історію польської та європейської філософії ХІХ-ХХ ст., автор праць з метафізики. Нагороджена найдавнішою і найвищою польською відзнакою ‒ орденом Білого Орла (1995). Походила із родини кальвіністів. Дитинство та юність провела у маєтку своїх родичів у Хотенчицях (Білорусь). Її сестра Ганна (Ганна Скаржанка) та брат Едвард були акторами. Барбара Скарґа студіювала філософію в Університеті Стефана Баторія (Вільно).