Крамольні думки, що виникли під впливом почутого

У суботу вранці 26 грудня, їдучи до університету, я почув по радіо повідомлення, що Президент України Віктор Ющенко звернувся до Генерального прокурора України Олександра Медведька з вимогою виявити осіб, причетних до появи у ЗМІ інформації про існування таємної угоди між ним та лідером Партії регіонів Віктором Януковичем про те, що в разі перемоги на президентських виборах Віктора Януковича кандидатура Віктора Ющенко буде подана до парламенту новообраним президентом для затвердження на посаді прем’єр-міністра України.

При цьому Віктору Ющенку у парламенті під час процедури затвердження на посаді прем’єр-міністра гарантується підтримка народними депутатами від фракції Партії регіонів, що за умови її підтримки ще хоча б лише лояльними Віктору Ющенку народними депутатами від фракції НУ-НС гарантує йому позитивне рішення Верховної Ради України. Завершило радіо своє повідомлення словами про те, що Віктор Ющенко кваліфікував усю цю інформацію як фальшиву, тобто, таку, що не відповідає дійсності.

Але у мене, як і у багатьох інших вінничан, сумніви стосовно фальшивості інформації про існування таємної угоди між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, на жаль, залишаються. І я поясню, чому.

Кілька днів тому на зустрічі зі студентами Вінницького державного аграрного університету Президент України Віктор Ющенко оголосив свій Указ про присвоєння цьому університету статусу національного. І можна було б лише порадуватись за своїх колег з аграрного університету, якби не кілька обставин, котрі унеможливлюють без попрання системи офіційних критеріїв отримати нашими колегами-аграрниками цей високий статус.

Я нагадаю, що на присвоєння статусу національного згідно з критеріями Міністерства освіти і науки України, які ніхто не відміняв, можуть претендувати лише вищі навчальні заклади IV рівня акредитації, не менше двох третин викладачів у яких мають наукові ступені (кандидата або доктора наук) і вчені звання (доцента або професора) і не менше 80% завідувачів кафедр мають науковий ступінь доктора наук.

У свою чергу IV рівень акредитації можуть мати лише ті вищі навчальні заклади, не менше 75% спеціальностей підготовки у яких акредитовані за IV рівнем, який дає право готувати не лише спеціалістів, але і магістрів. Варто вказати і на те, що III рівень акредитації можуть мати лише ті вищі навчальні заклади, не менше 75% спеціальностей підготовки в яких акредитовані за ІІІ рівнем, який дає право готувати спеціалістів рівня, наприклад, інженер чи дипломований агроном.

А тепер давайте подивимося, як складалися справи з цими критеріями у Вінницькому державному аграрному університеті (ВДАУ) перед присвоєнням йому статусу національного.

Я не буду зупинятись на тому, що у свій час ВДАУ отримав IV рівень акредитації теж з деякою натяжкою, оскільки відповідав далеко не усім офіційно встановленим критеріям, а зверну увагу лише на те, що уже після цього він об’єднався з півдесятком технікумів і коледжів, спеціальності в яких акредитовані лише за І та ІІ рівнями, оскільки вони випускають молодших спеціалістів та бакалаврів. Тож в «об’єднаному» ВДАУ спеціальностей підготовки, які не мають III і IV рівнів акредитації, стало більше ніж допустимо, навіть, для вищого навчального закладу ІІІ рівня акредитації, а із 15 тисяч студентів більше половини нині закінчують університет лише з дипломами молодшого спеціаліста чи бакалавра.

Більше того, ВДАУ і до об’єднання з технікумами та коледжами по кількості викладачів з науковими ступенями і вченими званнями суттєво не дотягував до двох третин, а по завідувачам кафедр — до 80%, а після об’єднання з технікумами і коледжами ці показники у нього стали меншими 20%, оскільки, як відомо, викладачі технікумів і коледжів Вінниччини ні наукових ступенів, ні вчених звань не мають, тож, влившись в науково-педагогічний колектив ВДАУ, ця категорія викладачів «розбавила» об’єднаний колектив так, що рівень «ступеневості» і «вченості» ВДАУ зменшився більше ніж удвічі.

І згідно з міністерськими критеріями нині потрібно було б ставити питання не про присвоєння ВДАУ статусу національного, а про позбавлення його статусу вищого навчального закладу IV чи, навіть, III рівнів акредитації.

Але ж маємо те, що маємо! На прикладі ВДАУ усім вищим начальним закладам ще раз продемонстровано, що уміння домовлятися керівника вищого навчального закладу з кимсь із посадовців секретаріату президента (чи, можливо, партійного боса цього керівника з самим президентом) є вищим за документально встановлені норми. Тож цілком закономірним є як те, що донедавна одним із керівників президентського секретаріату була людина з підробленим дипломом про вищу освіту, так і те, що наша держава посідає одне з останніх місць у світовому рейтингу борців з корупцією.

Ну, а тепер, мабуть, самий час згадати про те, що виконувачем обов’язків ректора Вінницького державного аграрного університету, який домігся присвоєння університету статусу національного, протягом останніх 4 місяців є доктор економічних наук Григорій Калетник – той, що є одним із найбільш впливових членів Партії регіонів на Вінниччині, керував нею у попередні роки як з губернаторського крісла так і з крісла керівника обласної ради, і має сина, який у Верховній Раді України нині очолює Комітет по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією.

Ну, і як на фоні усього цього не повірити у розповіді про те, що існує таємна угода між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем? Як і у розповіді про те, що Віктор Ющенко бере участь у президентських виборах лише задля того, щоб відібрати голоси у Юлії Тимошенко, яку він під час кожного свого виступу нещадно критикує, ототожнюючи лише її з владою і забуваючи як про те, що саме він своїми указами відміняв майже кожну постанову Кабміну, націлену на наповнення бюджету країни, так і про те, що саме він є найвищою владою в Україні, а тому несе найбільшу відповідальність за нинішній стан справ у державі?

Цими крамольними думками поділився з вами, шановні відвідувачі мого блогу, колишній народний депутат України (Верховна Рада УРСР 12-го та Верховна Рада України 1-го скликання), ректор Вінницького національного технічного університету, що отримав статус національного з дотриманням усіх офіційних критеріїв, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії педагогічних наук України, доктор технічних наук, професор Борис Мокін.

http://www.mokin.com.ua/news/5931.html