Каждый день - праздник
12 мая - День медсестры. Непонятно почему нет праздника хирурга, лора или гиниколога.
Вот хороший центр гинекологии.
вс 22 мая - Международный день биологического разнообразия (International Day for Biological Diversity).
Выставляются: Акулина, Василий, Гавриил, Иосиф, Николай
пн 23 мая - Завтра день европейских парков.
Выставляются: Василий, Кирилл, Таисия
вт 24 мая - День святых Мефодия и Кирилла, День славянской письменности и культуры
Выставляются: Александр, Иосиф, Кирилл, Константин, Ростислав
ср 25 мая - День освобождения Африки
Выставляются: Герман, Иван, Петр, Федор
чт 26 мая - Гран-При Монако
Выставляются: Александр, Василий, Георгий, Ефим, Ирина, Макар, Сергей
пт 27 мая - Европейский День соседей (European Neighbours Day).
Выставляются: Александр, Иван, Леонтий, Макар, Максим, Марк, Никита, Тихон
сб 28 мая- День работников издательств, полиграфии и книгораспространения Украины
Выставляются: Дмитрий, Макар
Усі перевороти, любий друже Один початок мають і кінець: Спочатку розбивається склотара, а потім починається пи.дець... " Король Літр", Лесь Подерв’янський
Включи музыку
Нехай лихо нас цілує в сраку!
В часи коли нас цивілізація нестримно тягне у вулик глобалізації важко зосередитись і вирішити, що можна віддати до вселенського колгоспу, а що все таки сховати і залишити лише для себе. Ми так стрімко міняємося, що іноді не встигаємо за подіями. Зникли написи на парканах в три букви і на їх місці з\'явилися чотири. Багато хто замість коми в усній пунктуації користується лише обрізаним “бля”, а весь можновладний олімп позначає незважаючи на стать лише одним на всіх матюком.
Матюк - це найбільш грубий різновид ненормативної лексики в багатьох мовах світу. Використання матюка вважається загально неприйнятним у літературі та засобах масової інформації. Використання його публічно в Україні та багатьох інших державах може призвести до адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності. Незважаючи на це, вживання матюків традиційно дуже поширене в усному спілкуванні серед самих різних верствах населення на різних територіях. При цьому для виразів з матюками характерно те, що вони не завжди мають точне, виходячи з контексту і зі змісту самих матюків, значення. Найчастіше точне значення тих чи інших фраз можна зрозуміти тільки беручи до уваги емоції тих, хто виголошує їх. За такими виразами можуть ховатися як апатія, нудьга, гнів і т. д., так і жарт, потурання, захоплення. За відсутності гербової... Безперечно існує для цього багато чинників, що намагаються пояснити цей мовний феномен. Один з них — це здатність певних словесних оборотів надавати підсилювальну дію основнім інформаційним меседжам в нашому спілкуванні з іншими. Другі з них являються маркерами суто емоційного спрямування. Дуже схоже на те, як ми з допомогою смайликів у інтернет спілкуванні намагаємося чи найбільш достовірно повідомити нашому партнеру істинний перебіг наших думок, або ж навпаки сховати за ними іронію, сумніви, невпевненість тощо. Треті порівнюють матюки з інформацією, яку ми передаємо завдяки міміці та жестам. Четверті вважають, що таким чином ми мітимо голосом територію, яку вважаємо в певні проміжки недоторканною. П`яті вбачають у них дієвий спосіб емоційної розрядки під час стресової атаки. І всі ці пояснення зводяться до одного. Коли людині бракує запасу слів, щоб передати всі свої емоціональні переживання, вона починає користуватися сталими агресивними ідіомами свого племені та роду. У всіх народів існують такі ідіоми. У когось вони більш розвинені. У когось менш. Тому ті, хто каже, що слов\'ян навчили матюкатися татари з монголами видають бажане за дійсне. Історична довідка. Найдавніші відомі зразки брутальної лайки є ще в берестяних грамотах XII століття з Старої Руси. В кінці записки від Радослава до Хотеславу з проханням взяти у торговця гроші іншим почерком приписано: «ѧковебратеебілежѧ» («Якова, брата, ебі лежачи »). Приблизний зміст цієї позначки - «не викаблучуйся і будь як усі». Новгородський перший літопис розповідає, що в 1346 році великий князь литовський Ольгерд прийшов з військом до Новгорода, заявляючи: «гавкав ми посадник ваш Остафій Дворянінец, назвав мя псом». Відомі ранні випадки вживання (в тому числі у вигляді «ребусів» з трьома крапками) матів у російській літературі, зокрема, у творах таких класичних авторитетів, як Олександр Пушкін та Володимир Маяковський. Їх традиції продовжують наші сучасники письменники Пелевін, Сорокін, Веллер. І мабуть картина була б не повною без співака Шнурова. Класики української літератури на їх тлі мають вид незайманості до тих пір поки не знаєш, що САМ Тарас Григорович Шевченко був одним з ідеологів та авторів збірки під українських соромітницьких пісень. Продовжувачем теми використання матюків в українській сучасній літературі став Лесь Подерев`янський. Але і зараз більшість людей мат не сприймає як саме собою зрозуміле в публічних місцях, і коли, наприклад, популярний співак Ф. Б. Кіркоров вжив матірну лайку на прес-конференції, це викликало як судовий розгляд, так і негативну реакцію громадськості. В Україні теж намагаються контролювати ситуацію. Недавно стало відомо, що національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі (а така у нас є!) почала підготовку змін до чинного законодавства. Поправки стосуватимуться протидії розповсюдженню нецензурної лексики в інтернеті та ЗМІ. Для визначення переліку слів, що відносяться до нецензурної лексики, комісія створить робочу групу, до якої увійшли журналісти та вчені-філологи. Лесь Подерев’янський упевнений, що такі обмеження "приведуть до тотальної цензури". "Це суцільне свавілля. У фашистській Німеччині все починалося з таких же речей", - додав він. Національні особливості української лайки. Багато лінгвістів на мій погляд справедливо вбачають, що система української лайки ґрунтується на кардинально інших засадах, а ніж російська. Цікаво, що за смисловою парадигмою російський мат ближче всього до... угорського. І той і той сексоцентричній або ж відгенітальний. В їх основі – статевий акт, часто збочений, органи, що беруть у ньому участь, та особи, які мають ті чи інші сексуальні характеристики. Натомість матюки українські – копроректального типу, вони пов’язані з актом дефекації з ефекторним органом та продуктом цього акту. Цим українська лайка близька до лайки європейської. Порівняйте французьке merde, іспанське mierda, німецьке Scheisse, польське gowno. Принагідно зауважимо, що образотворчою функцією український народ наділяє не anus як такий, а сраку в широкому (не целюлітньому) розумінні цього слова. На доказ цього твердження можна навести той факт, що демонстрування оголених сідничних м’язів традиційно є найефективнішим ендшпільним ходом у міжсусідському конфлікті „за межу” чи „за курку”. Анекдот. Посварилися ще зранку дві сусідки та й стали одна проти одної біля свої хат і показують через паркан одна одній свої голі дупи. Але чоловік однієї з них кличе: “Маріє, у тебе там молоко на плиті тікає!” Марія, щоб не втратити фасону каже чоловікові: “Слухай, не буде сусідки Галини зверху. Поки я буду поратись по господарству, знімай штани і стій за мене”. Чоловік знімає штани і стає на її місце. З часом сусідка не витримує і повертається глянути, чи потрібно продовжувати “протистояння”. Здалеку не розібравшись, що там таке біліє і чиє воно, Галина сплескує руками і волає: “Господи, Маріє, та що ти така затята?! Я ж не думала, що ти будеш так стояти, що з тебе вже і кишки полізуть! Давай миритися.”
Наш сучасник 50-річний Ростислав Шевченко з Полтави написав книгу ”Речі брані”, в якій він як на мене досить аргументовано доводить, що українські матюки не мають нічого спільного з лайкою. Матюки Шевченко вивчав кілька років. Спочатку було слово. І це слово - ”піхва”. Бо насправді — це те, куди запихали меч після бою. Як перекласти ”ну, погоді”? Скажуть: ”Ну, постривай”. Та українці казали: ”Ну, піжди”. Піжди, піждиш. Зброю після бою куди — в піжду. Жіночий статевий орган тут ні до чого. Його в давнину називали лонь, лоно. Кажуть — іди к йобаній матері. Це побажання голодної смерті. Йоб — маховий удар, коли билися рід на рід, казали: мать на мать. Битий рід виганяли зі своєї землі, прирікаючи на голодну смерть.
Матюкайся як справжній українець!
Якщо вам треба дати стислу й високоемоційну оцінку якоїсь особи, предмета, ситуації чи процесу, вживайте слова: гімно, гімно собаче, срака, гімнюк (гімнючка), засранець (засранка), серун (серуха), дристун, бздюха, бздюх. Іноді для означення молодших за вас осіб вживається позасистемно слово сцикун (сцикуха).
Для відтінення чиєїсь неправоти, як аргумент у суперечці побажання тощо, вживаються фразеологізми: Поцілуй собаку в сраку! Йди ти в сраку! Щоб ти всрався! Поцілуй мене в сраку! Насеру його матері! Насеру твоїй матері! Проте застерігаю – будьте обережні вживаючи цей вираз, бо існує на нього нещадний контраргумент у вигляді фрази „насери собі в голову, щоб м’якше спати було!”
Недовіра - “Та я з тобою на одному гектарі срати не сяду!” Матеріальні збитки підсумовуються виразом – собаці під хвіст. Коли хтось перебирає харчами, йому можна дати пораду: то гімно з’їж. А коли хтось багато пє і має після цього проблеми зі здоров\'ям, то кажуть: тобі тільки з гімна юшку пити.
Увага! Якщо ж на заваді вашому самовираженню через здорову українську лайку стоять якісь чинники внутрішнього табу чи зовнішнього (по пиці дадуть) характеру, то вживайте індиферентні вирази – матері його ковінька, трясця його матері, сто копанок чортів тобі в печінку абощо. Можливе використання евфемізмів типу: к чорту, к бісу, під три чорти. В кінці не можу не привести приклад справжньої української лайки на теренах дипломатії.
Відповідь Запорожців Магомету IV
Запорізькі козаки турецькому султану!
Ти, султан, чорт турецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб’єш? Чорт висирає, а твоє війско пожирає. Не будеш, сучий ти сину, синів християнських під собою мати. Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, распройоб твою мати. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого та Малого Єгипту свинар, вірменський злодіюка, татарський сагайдак, кам’янецький кат, в усього світу й підсвіту блазень, самого гаспида онук і нашого х.. крюк. Свиняча ти морда, кобиляча срака, різницький собака, не хрещений лоб, матір твою вйоб. От так тобі запорожці висловили, плюгавче. Не будеш ти і свиней християнських пасти. Теперь кінчаємо, бо числа не знаємо і календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, який і у вас, за це поцілуй у сраку нас!.. Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко з усім кошем Запорізьким
З вище написаним солідарний Олександр Шемет.
Пока писался материал, я узнал, что:
*** Подерв’янський Олександр Сергійович народився 3 листопада 1952 року в Києві. В 1976 році закінчив Київський Художній Інститут. Член Спілки художників України з 1980 року. Приймає участь у виставках з 1976. А ось декілька його картин.
А если серьезно...
- Понимаешь... мы ведь ссоримся... всё время... мы не можем быть вместе, да? - А ты любишь вишню? - Да. - А ты выплёвываешь косточки, когда её ешь? - Ну да. - Так и в жизни... Учись выплевывать косточки и одновременно любить вишню.
До новых встреч!