З мішком цибулі під біг-бордом…З мішком цибулі під біг-бордом…

22.10.09 2156
У минулу субботу мене було взято на „червоний базар” у якості робочо-тяглової сили. І ось стою я біля газону, зберігаючи дві великі сумки з продуктами гордості сільського господарства Вінниччини. А зліва від мене висить біг-борд, на якому зображений Володимир Зелінський, біля нього напис „Голосуй за...Інтер”. Вова Зелінський на ньому зосереджений, весь в роздумах про долю Батьківщини, надзвичайно політикофотогенічний. А справа від мене висить Ярсенюк, Арсеній, в зелено-болотних тонах з написом „Продуктивне село”, що здалеку читається як „Продуктивне сало”.

Цікаво, хто порадив Арсенію ці біг-борди? Яку глибоку думку було вкладено в ці творіння? Говорять, що на Яценюка працюють російські політтехнологи. Я навіть представляю собі зустріч Яценюка зі своїми іміджмейкерами. Яценюк каже: „Знаєте. Кажуть мої реклами людям не нравляться...”. А ці бійці невидимого фронту говорять йому: „Арсений, вы не пАнимаете глубокой мысли заложенной в этой концепции. Вот увидите, как она срАботАет к кАнцу выбАрАфф» Їм то що, при будь якому розкладі вони звідси звалять далеко не бідними людьми. А Арсенію доведеться...Не знаю, що йому доведеться, але скажу думку народу. Народ підозрює, що його мають за „лохів”. А народ цього не любить, що один раз вже довів.

Мене розчулює реклама Віктора Януковича. „Почую кожного”. І номер телефону. Згадується славнозвісне „Зателефонуйте батькам”. І сумний Віктор Янукович на фоні бідних пенсіонерів. Може я помиляюся, але Віктор Федорович на роль всеукраїнської матері ну ніяк не підходить. „Сильний лідер” – спрацював би, „Наведемо порядок” – теж. А ці сентиментальні реклами... Ну не відповідають вони йому! Невже знов російські політ технологи? „ЗнАете, Виктор ФедАрАвич, вАш обрАз на прошлых выбАрах был слишком Агрессивным…”

Юлії Володимирівні, як говорять в Інтернет-чатах – „респект” за її біг-борди. Їй можна закидати що завгодно, від кризи до подорожчання чайних пакетиків, але те що вона працює сумнівів не викликає. Як працює? – це вже інше питання.

Мені дуже подобаються унікальні своєю абсурдністю написи на біло-червоних біг-бордах. Вони мене вводять спочатку ступор, а потім у стан ейфорії який в Інтернеті сцпроводжується словосполученням «аффтар жжот!». „Стратегічний запас хліба врятовано!” Чому стратегічний? Яким чином врятовано? Або мій улюбленій: „Будуємо найбільшу в Європі Дністровську ГЕС”. Навіщо нам ще одна ГЕС, якщо в Україні перевиробництво електроенергії? На які гроші будуємо? А як звучить! І головне – не заперечиш.

Останні шедевр рекламотворіння – „Вона це Україна”. Юля Володимирівна вже приміряла на себе образи „Жани д’Арк”, „Матері”. Тепер „Україна” – класно! А що далі буде – на рівні Всесвіту? Так і уявляю собі рекламу майбутнього „Найбільші у Сонячній системі запаси сірчаної кислоти на Венері – врятовано!”, „7 мільярдів марсіан отримали свою тисячу кубометрів космічного пального!” „Сонце світить. Вона працює. ”

Мені ще дуже подобається телевізійна реклама Тигіпка. Широким кроком він із розстібнутим коміром та засмагою (явно не кримською) проходить повз українських пейзажів, розповідаючи щось голосом професійного диктора. Дивлюсь на нього – серце радується: „Цей зможе, він зробить…” А от що? На жаль, чіткої програмової ідеї , яка б чіпляла в його рекламі немає. Що дає підставу підозрювати, що Тигіпко – це шедевр скоріш образотворчого мистецтва.

А ще ці загадкові біг-борди з Нєктом, якому можна довірити нашу долю. „Тільки йому можна довірити нашу долю” Виникає закономірне питання: як йому довірити долю, якщо навіть імені його ми не знаємо? А якщо це Доктор Зло? Чи Око Саурона? Ктулху? Чи самий жовтий з покемонів? Останній персонаж безперечно сумирний та не злобний , але все довіряти йому свою долю якось стрьомно…

Черга підійшла. До двох сумок додалася ще одна, з бурячками. І мішок цибулі завантажений на тачку. Роздуми закінчились. Ах Зелінський, чому ти не балотуєшся?

* Роздуми автора є виключно суб’єктивними і не претендують на об’єктивність.