Як формується позитивна самооцінка та впевненість у собі?
Позитивна самооцінка формується з дитинства. Багато людей мріють бути впевненими в собі, легко спілкуватися і любити себе. Але в дорослому віці, це зробити не так легко, як здавалося б. Існує безліч тренінгів, методик на такі тематики, але не всім вони допомагають, бо головна причина заниженої самооцінки лежить ще в дитинстві. Вона формується поступово, і не аби яке значення в цьому відіграють батьки.
Останнім часом досить часто пишуть і говорять про важливість позитивної самооцінки і впевненої поведінки, про любов до себе. І це, дійсно важливо, це допомагає знайти хорошу роботу, бути успішним в професійній діяльності, заводити нові знайомства, влаштовувати особисте життя.
Час від часу у кожного з нас виникає питання: Хто я такий? Яке моє призначення у житті? Як я можу стати тим, ким я є насправді? Для того щоб знайти відповіді на ці питання, людині потрібен хтось інший, у взаєминах з яким він буде шукати себе і розуміти себе.
Інша людина часто відіграє роль дзеркала для нас. Її реакції на нашу поведінку немов називають нам, хто ми є. А найважливішу роль дзеркала у нашому житті відіграють батьки. Вони допомагають відповісти на всі ці питання. І як наслідок, можуть допомогти дитині у формуванні позитивної самооцінки, самоповаги, або ж навпаки.
З раннього віку, коли за якийсь вчинок дитина чує критику: «Ти ледачий», «Ти злий», «Ти поганий хлопчик (дівчинка)», – вона неймовірно швидко це засвоює, і сприймає себе в негативі.
«Від того, що дитина побачить в материнському погляді, залежить те, яким вона стане».
Дональд Вудс Віннікотт
«Я ніколи не буду занадто гарним для своїх батьків…», - ви навіть не уявляєте, як часто діти сконцентровані на такій думці.
Кожна дитина народжується з цілковитою впевненістю в тому, що вона є найкраща, (найрозумніша, найсильніша, найталановитіша…) – і батькам приходиться прикласти неймовірних зусиль, щоб переконати її в протилежному.
Задумайтесь над тим, як часто ви критикуєте своїх дітей, як часто травмуєте їх негативними судженнями, звинуваченнями, низькими оцінками. Навряд чи у майбутньому це допоможе виховати сильну особистість. Скоріше навпаки – невпевнену в собі людину.
Для придбання упевненості в собі, позитивної самооцінки людина повинна придбати три види досвіду, а саме:
1. Досвід шанобливї уваги.
2. Досвід справедливого ставлення до себе з боку інших людей.
3. Досвід визнання іншими людьми своїх особистих цінностей.
Перша умова полягає в дотриманні та прийнятті кордонів дитини. Кожній дитині, перш за все, потрібно, щоб брали його межі. Необхідно повагу до того, що є її рішенням, її бажанням, її метою і наміром, щоб тим самим інші люди з повагою ставилися до того факту, що вона - автономний людина з вільною волею.
Також потрібно, щоб батьки з повагою поставилися до того, що складає інтимність дитини. Сюди відносяться, наприклад, власна кімната, щоденник, особисті відносини, погляди, мотиви і почуття. Зрозуміло, що це не виключає спілкування з іншими, проте ні батьки, ні вихователі, ні брати і сестри не мають права переступати через ці негласно встановлені межі.
Кожному знайоме, як це болісно, коли відчуваєш, що обійшлися з тобою несправедливо, що тебе недооцінили! Як неприємно відчувати, що тебе не помічають, бути висміяним за добрий намір і прояв доброї волі; отримати занижену оцінку того, що ти зробив, у чому дуже старався.
З обережністю потрібно ставитись і до того, що відрізняє людей один від одного. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншою, навіть якщо це порівняння буде в позитивному значенні. Особливої травматизації можна завдати самооцінці дитини, коли порівнювати її з її більш успішними братами чи сестрами. Це може призвести до важких невротичних та депресивних розладів. А постійне приниження гідності у сім’ї часто веде до суїциду.
Чим більше порівняння та критики – тим скоріше у дитини опускаються руки, виникає бажання взагалі нічого не робити. А в результаті виростає людина, якій важко чогось досягти у житті, проявити свої навики та здібності.
Також і надмірні вимоги можуть викликати стрес, сумнів у власній цінності. Наприклад, якщо не враховується ступінь зрілості здібностей при висуванні вимог у школі, в професії, в близьких відносинах. Коли до дитини весь час або часто пред\'являються завищені вимоги, і вона щоразу стикається зі своєю неспроможністю, то виникає розчарування собою, своїми здібностями, іноді повне знецінення себе. Так народжуються перфекціоністи і невдахи. Перфекціоністи - це люди, що живуть у постійному надриві, ставлячи перед собою весь час завищені цілі та досягаючи їх за всяку ціну. Вони не можуть насолоджуватися життям і отримувати задоволення від дрібниць прояви життя. Це може призвести до депресивних станів і втратою сенсу життя, особливо в середньому віці. Інші стають апатичним і зовсім перестають намагатися щось робити і чогось досягати, не вірячи у свої сили, так як планки надто високі і вони знають, що її їм не перестрибнути, весь час знецінюючи невисокі і реально досяжні цілі. Хто з нас чи не раз чув від своїх батьків: «Що скажуть люди?». Іноді важливіше відповідати соціальним рамкам і правилам, ніж жити щасливо в ладу з самим собою. Так з дитинства ми вчимося зраджувати себе, відмовлятися від своїх проявів і домагань. Постійно намагаємося вгадати, що від нас чекають оточуючі. У цей момент забувається, що подобається нам, які наша власні бажання.
Іноді до мене приходять клієнти, які не знають нічого про свої бажання, вони весь час відгадують бажання інших. Так і живуть. У цьому випадку складно ставити перед собою цілі і досягати їх, хіба що хтось це зробить за них або підглянуть чужі орієнтири в житті.
На основі відносин із батьками формуються проекційні відносини у майбутньому з іншими людьми. І чи кращими, теплішими і люблячими вони були, тим більше шансів, що в дорослому віці людина буде впевнено заявляти про свої наміри, приймати рішення, комфортно відчувати себе в соціумі. Через досвід спілкування з найближчими людьми дитина впізнає себе і свої можливості в цьому світі. Якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина стала яскравою особистістю, розуміла, чого вона хоче, була професійно успішною і щасливою в особистому житті, дотримуйтесь наступних правил:
- Дозволяйте дитині приймати самостійно рішення і підтримуйте її в цьому.
- Визнавайте за нею право мати власну думку і поважайте її.
- Хваліть дитину за її успіхи, нехай навіть маленькі. Маленькі, але впевнені кроки швидше приведуть до досягнень, ніж величезні стрибки.
- Підтримуйте дитину в її наполегливості пробувати знову і знову щось виконати через помилки, якщо не виходить з першого разу.
- Не сваріть її за помилки, кожен має право на помилку. Це досвід.
- Частіше обіймайте свою дитину і кажіть їй, як важливо і добре, що вона є у Вашому житті, наскільки цінні для Вас хороші, дружні стосунки з нею і як Ви хочете досягти взаєморозуміння.
- На одну критику має бути не менше 7 -10 похвал.
«Дитина, про яку дбала матір, буде почувати себе непереможною»
Дональд Вудс Віннікотт
Сімейний психолог Москаленко Ольга Сергіївна
Тел.: 067 812 38 56
E-mail: [email protected].
www.psycholog.vn.ua