Поетичних фестивалів в Україну розвелося, як бліх, у зв\'язку з чим фестивальний рух перенаситився і ... обмілів. І це на краще! Щоб привернути до себе увагу, дійству потрібна родзинка. Хтось пропагує міжнародність, хтось сповзає в «Козацькі розваги», автентику, ліплення Коником з сиру під гуслі і бандуру. «Підкова Пегаса» обрала краєзнавчий вектор і взяла орієнтир на пошук творчої молоді в провінції. Чим не благородне заняття? П\'ять фестивалів з традиційним пленером за межами Вінниці. Амбітна програма, яка традиційно виконується до коми. Мабуть, самий географічно західний фестиваль в нашій країні, де звучить мова північного сусіда, а білінгвізм вітається, і толерантність в честі.
.jpg)
Про учасників: якщо врахувати, що паралельно з «Підковою» у Софії Кримівській проходив «УманьЛітФест», а в самій Вінниці на Івана Купала в рамках етнофестивалю «Живий вогонь» проходив конкурс для молодих авторів «Перо в бік», то близько 100 поетів, які вшанували своєю увагою заходи «Підкови», - не так уже й погано! Географія традиційно широка: від Львова до Донбасу, від Одеси до Слобожанщини. А що подільських авторів забагато і уваги їм не менше, то, поміркуйте самі, іногородні виїдуть і коли ще повернуться! А з місцевими жити поживати, та добра наживати.
.jpg)
Про Вінницю: випадкових глядачів було не багато. Їх і не могло бути багато, тому як поезія невипадкова. Всі, хто міг і хотів, був і скуштував.
.jpg)
Ще раз про «Підкову». Думаю, фестивалю бути. Але йому необхідний приплив свіжої крові. Лірики Т йдуть з авансцени, поки їх не забрали під білі рученьки. Своє дітище, зимовий щорічний фест «Малахітовий носоріг», на якого пилило сафарі десять років поспіль, переданий Юлії та Максиму Зотовим, пам\'ятним у Вінниці по артистичному проекту «Зелений контрабас». Кому потрібна «Підкова» на щастя?