Українки у національному вбранні виглядають задумливо, або ж посміхаються до глядача зі старовинних фото: довгі темні спідниці, білі вишиванки з неймовірним оздобленням і численні низки коралового намиста з дукачами. Саме дукачі – оберегові символи жіночності та краси – стали родзинкою виставки «Краса твоя, Україно!», що від минулої п’ятниці і до 16 лютого працює у РЦСМ «Арт-Шик».
Експозиція складається з старожитностей з приватних колекцій Володимира Козюка (старовинні фотографії) та Олега Євпака (дукати та дукачі). Невеличкі затерті від часу фото ніколи не перетворились би на якісні картини – свідки епохи, якби не старання колекціонера Володимира Козюка та величезна підтримка Благодійного фонду Володимира Продивуса та ТМ «Регіна».
Ще більш неймовірні враження були у присутніх коли до огляду виставки приєднались дівчата у національному вбранні – співачки з фольклорно-етнографічного колективу Вінницького обласного центру народної творчості. Це виглядало так, немов старовинні фото ожили. Пізніше, вже після презентації, вони потішили виконанням народних пісень.
Та найбільше цікавості було до гостя Вінниці Олега Євпака, який невтомно оповідав про свою колекцію. Її він збирав 15 років, після того як побачив фото бабці своєї дружини у багатих коралях. Дукач (личман) — прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Він займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас. У колекції експерта-мистецтвознавця Євпака всього дукачів біля сотні, як давнішніх, литих срібних козацьких, датованих кінцем XVII століття, так і спрощених копій початку XX століття. Географічно представлена вся Україна – видно що у кожному регіоні був свій різновид намист та дукачів.
Дукачі становлять інтерес як пам\'ятки народного мистецтва, що донесли до нас часом не властиві селянському побутові композиції та сюжети. За дукач правили австрійські дукати, а пізніше російські рублі та місцеві вироби з різноманітними зображеннями. Це могли бути монети, медалі, ковані брошки. Носили їх на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині, і скрізь своєрідно. При цьому традиції носити намисто з дукатів та один медалеподібний дукач не виключали одна одну. Нагрудні прикраси, які часом були численними та важкими, свідчили про статус та престиж володарки. Кожна деталь, рисочка, лінія, розташування каменів, зображення чи напис на дукачеві символічні та продумані майстром, що змушує розглядати ці коштовні свідки минулої епохи з подвоєним інтересом.
На якість та розповсюдженість дукачів вплинув розвиток ювелірної творчості. Загалом, дукачем у XIX — на початку XX ст. називали вже дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси — від грубого, але старанно виготовленого ювелірного виробу до фабричної штампованої бляшки. До 1861 року дукачі були привілеєм лише багатих людей, а вже після відміни кріпацтва, коли козаки почали змішуватися з міщанами, дукачі почали робити зі звичайних карбованців, які у будь-який момент можна було зняти, аби розрахуватися у корчмі.
Фотографії, презентовані Заслуженим художником України Володимиром Козюком, зроблені у дореволюційний час та презентують географічно всю Україну. Його колекція старовинних листівок та фотографій, яку він збирає вже 20 років, вважається найбільшою в нашій країні, а для виставки було відібрано її перлини – зображення чарівних панночок з багатими нагрудними прикрасами. «Щоб зберегти якість, сканував все на професійному сканері і потім ще доопрацьовував фото. Окремо, я дуже вдячний фонду Володимира Продивуса, який знову погодився фінансово підтримати цей проект, адже він досить затратний, і без допомоги не відбувся б», — розповідає відомий вінницький колекціонер старожитностей Володимир Козюк.
Під час презентації цієї неординарної виставки слово мали захоплені вражаючою колекцією дукачів та фотографій музейні працівники та представники інших закладів культури міста. Вони гідно оцінили старанність колекціонерів по збиранню та відновленню старожитностей. Давнім друзям Володимира Козюка з Вінницького краєзнавчого музею навіть дістався подарунок – три рідкісних старовинних фотографії, які є справжніми етнографічними документами.
Подібні виставки проводились Володимиром та Олегом раніше у галереї «НЕФ» Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та у Білоцерківському краєзнавчому музеї. Тепер насолодитись унікальними етнографічними речами, що випромінюють красу, можуть і жителі Вінниці. Відвідайте до 16 лютого РЦСМ «Арт-Шик», щоб вдивитись у вічність крізь призму традиційних українських прикрас та старовинних фото.