Валерій Харчишин на своїй фейсбук-сторінці розповів про зустріч з Президентом

"На зустрічі з паном Президентом я зламав олівець. Посміялись. Запитав чи не сидів на моєму місці "легітимний"?

- Може бути!

- Та він скрізь сидів...

Ще раз посміялись...

Ми поділили олівець на двох, на пам'ять про зустріч і про те, що комунікація з народом не на вищому рівні. Дізнався багато нового. І наче є чим йому поділитися, але чи має президент публічно розповідати про те, що за останній рік, витратив 300 000 000 власних коштів на благочинність? Ну так, він же ж мільярдер...а не бідний президент Уругваю на Жуку...Ми обрали багатого. І я подумав, чи зміг би я віддати хоча б половину з того, що маю? Чи повинен президент говорити про те, що відправив спецлітаком, за власний кошт скалічену львівську міліціянтку на порятунок до Ізраїлю, яку вже майже поховали і Садовий порадив просто молитися за неї... І навіть не пукнув, щоб допомогти! Про те, що він зціпивши зуби терпить такий уряд, аби не наробити помилок 2005 року. І багато іншого позитивного, про що, дійсно варто не мовчати, а говорити, типу, про дуже ризикований і критикований хід із Саакашвілі та Згуладзе - вони ж з неба не впали! Але й про те, що 3000 прокурорів було звільнено і призначено 700 молодих. Про тих гандонів, що заважають впроваджувати реформи. Про те, що у війську шалена кількість самогубців! Про комбатів семенченків і франшизу ПС у Мукачево. Про свою військову тактичну помилку, коли намагався зімкнути східний кордон, а не пішов на Донецьк та Луганськ. Це ж нормально усвідомлювати свої помилки і говорити про це, але ж не тільки перед нами! Про те, куди вони намагаються загнати Путіна. Про Обаму, Європу та обіцяну зброю. Тощо.

Колись я був директором муніципального колективу.

Не тому, що дуже хотів ним бути, а так сталося, мене обрали колеги. І наче нічого поганого не зробив і не думав, та за кілька місяців, для багатьох друзів, я став гімном. Конкретним. Хоча рвав труси і сорочку, аби зберегти колектив і зробити щось добре. Я вже забув ті часи і ми залишилися друзями, але сьогдні ще раз зрозумів, що добрих директорів не буває, особливо, коли шось тихо робиш, а ще гірше, коли робиш і мовчиш.

Я хочу вірити і маю надію на чесність у обіцянках і відвертість у словах президента. Дякую, хоча б за те, що намагається бути в курсі того, чим народ живе. І попри прохання колег не робити цього, таки зустрівся з нами. Я розумію, що позитивно піднесений після зустрічі, тепер "справжніпатріоти" "всепропальщики та насзрадильщики" сміливо можуть записати мене у "порохоботи" чи у продажного музиканта, але якщо/коли моя ейфорія та надія на краще, не дай Боже, розвіється і я відчую себе обдуреним кугутом, я перший вибачусь перед вами за ці слова і звернуся до президента, але вже з іншим текстом.

Я не все запитав у гаранта, але те, чи усвідомлює він, що, або ввійде в історію, як перший народний президент-реформатор, чи складе список тих ублюдків, до яких звертався Кузьма - я запитав. А ще, про медичне страхування для військових і їх обіцяні заробітки. Колеги спитали і про Рошен... Дуже хочеться вірити, що він все розуміє, інакше, для чого ставати президентом країни, якої завтра може не бути?"