Тільки цигани уміють сумувати так, щоб разом зі скрипкою схлипували всі навколо та плакала душа, і веселитись так, аби серце вистрибувало з грудей від щастя – їх пісні щирі та несамовиті. Циганська музика, завдяки цікавій та незвичайній історії цієї етнічної групи, несе на собі відбиток низки інших культур. Польсько-українські музики з гурту Caci Vorba вкотре переконали, що мова музики не визнає меж та кордонів і зрозуміла всім. У Вінниці зібрався повен зал аби послухати дивну суміш з музичної скарбниці народів, що заселяють Східну Європу, Балкани, Близький Схід.
Лише у своїй назві вони об’єднують дві мови (čači – слово циганське, vorba – румунське, разом мають значення „щира мова”), а у музиці це стихійна екзотична мішанина, де чути відголос джазу, етно та навіть рок-н-ролу. Під час концерту звучали пісні румунські, болгарські, грецькі, албанські, але вони були зрозумілі всім завдяки своїй виразній емоційності та вправності самих музик.
Чистий голос солістки Марії Натансон звучить так емоційно, аж тут він змінюється награшом, темп якого все пришвидшується та пришвидшується. Стає зовсім неможливим всидіти на місці, нестримно хочеться пуститись в темпераментний танок. Весь зал поступово починає нагадувати різнобарвний табір – всі радо підспівують прості „ой-не-не”, плескають у долоні, знизують плечима, клацають пальцями, вистукують ритм ногами.
У турі по Україні до Caci Vorba приєдналася Оленка Єременко з відомого львівського гурту „Бурдон”, і це ані трохи не дивно, адже також у „Бурдоні” грає постійний учасник Caci Vorba Любомир Іщук. Олена була покликана замінити Йоанну Улатовську з другою скрипкою та прекрасно вписалась у дружній колектив.
Потрібно виділити і цікаві музичні інструменти, що на них грають учасники гурту. Тут і звичні скрипка з акордеоном, і гітара з мандоліною, і маленька турецька скрипка кеменче. Злагоджений ансамбль Caci Vorba, мов циганський віртуоз, проводить нас кількома країнами, наспівуючи шляхом про все, що бачив навколо: про палке кохання та тужливу розлуку, про важке щоденне життя та несамовите галасливе святкування, яким воно буває на циганських весіллях.
Музиканти визнали, що під час їх невеличкого туру вони не відчували значної різниці у настроях публіки на заході та на сході, всюди їх музику приймали радісно та щиро, танцювали та аплодували. Так було і у Вінниці, розтанцювавшись під кінець концерту, публіка кілька разів викликала на біс, насолоджуючись жвавими ритмами. Чекатимемо на інші цікаві концерти від АртПоля.