Животворна сила співу (фоторепортаж)

10.04.10 11:52 3574

За два дні у Вінниці мистецький центр „Майстерня пісні” дав два концерти та розбурхав душі слухачів ангельськими співами, нагадуючи про чисте та вічне.

Животворна сила співу (фоторепортаж)

Наталка Половинка - співачка, актриса, педагог, художній керівник «Майстерні пісні», лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народилася у селі Ольгопіль Чечельницького району Вінницької області. Сумно, але наша землячка та її дітище „Майстерня пісні”, з їх унікальним співом традиційних пісень, набагато більш відомі за кордоном, де вони успішно гастролюють. Організація ж концертів в Україні діло доволі складне. Цього разу виступи у Києві та Вінниці відбулися завдяки агенції подій АртПоле.

мистецький центр „Майстерня пісні”

Увесь її світ - це спів, в який вона вкладає всі душевні переживання. Сама Наталя Половинка каже: „Пісня для мене не жанр, а спосіб життя”. „Майстерня” творить територію на якій би давні традиційні пісні жили. Говорячи про молоде покоління пані Наталя порівнює їх з сліпими кошенятами: „Зараз більшість українців стали міськими жителями і їм не передали віри, розбили всі ідеології, вони не мають пам’яті про ті пісні і вони шукають правдивого джерела. І ми тут є провідниками.”

Майстерня створена за принципом середньовічного цеху і її робота має три напрямки: дослідження, навчання і творчість. Традиційну пісню вони відшукують там, де ще її співають, а також в архівних записах.

Розповідаючи як сформувалась „Майстерня пісні”, у яких умовах та за яких обставин, пані Наталя каже так про традиційні співи: „Люди скучили зараз за цим, це відчувається. За справжньою музикою. Але, нажаль, соціальний та політичний простір в країні організований так, щоб розсіяти нашу увагу, перенаправити її на щось поверхове і плинне... Наші музичні витоки потрібні нам, аби зрозуміти хто ми є, як ми називаємося, і де наше майбутнє.”

- Як музика увійшла в Ваше життя?

- Я співаю змалечку, скільки себе пам’ятаю. Народилася я на Вінниччині, а потім батьки поїхали вчителювати на Буковину і там я почала співати. Потім я повернулась на Вінниччину, аби згодом поступити на фортепіанний відділ у музучилище. Мені дуже пощастило зустріти прекрасних вчителів на своєму шляху і потім, у львівській консерваторії (клас професора М.П. Тарнавецької). Згодом у моє життя прийшов театр Леся Курбаса, і саме там я почала працювати з піснею як з проявом життя, а не просто художнім твором. Саме так виникла ідея „Майстерні пісні”, яка зараз приймає різні форми: це і вистави, і концертні виступи, лабораторії співу, конференції.

- Ви вперше виступите у Вінниці?

- У Вінниці, але не на Вінниччині, тому що три роки тому на день Незалежності ми співали в моєму рідному Ольгополі.

- Чи вірити ви у молоде покоління українців, чи продовжуватимуть вони співати традиційних пісень?

- Я вважаю що сьогоднішня молодь спрагла, розумна та освічена і тягнеться до історії, до культури, до справжнього джерела.

- Як сприймають „Майстерню пісні” на заході?

- Там не так звертають увагу на те, що це саме Україна, але коли чують, то проникаються. „Майстерня” унікальна, якщо не за своєю формою, то за тим, куди веде ця форма. У нас пісня виступає вчителем: вона дає знання, розказує як і куди рухатись. А саме цього зараз не вистачає сучасній людині – вектору руху. Пісня дає справжній смак, мов ковток живої води. Пісня виступає як критерій того, на що орієнтуватися, а що відкинути. Врешті решт, пісня дає можливість пригадати самого себе. Часто після майстерень нас запитують люди як їм тепер жити з такими знаннями та одкровеннями, що їм відкрилися, у жорстокому навколишньому світі. І тоді, розкриваючи живу реальність всередині себе, люди звертаються до творчості.

мистецький центр „Майстерня пісні”

З програмою „По Рождеству” „Майстерня пісні” в особі Уляни Горбачевської, Олени Костюк та лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка Наталки Половинки виступила перед особливою публікою у галереї „ІнтерШик”. Тут присутні були батько Наталі Половинки Юхим Іванович Колісник, мати Олена Никифорівна Шпильова, вчителька Наталя Максимівна Полодюк, вчителі з вінницького музичного училища, яке вона свого часу закінчила.

А уже наступного дня усі бажаючі мали змогу почути наспіви проекту „Ірмос” під склепінням храму Діви Марії Ангельської. Слухачі наблизились до живої молитви і кожен відчув неабияке духовне піднесення. Четверо співців (Н. Половинка, У. Горбачевська, О. Костюк та Ю. Йосифович) привідкрили перед слухачами невмируще джерело. Ірмос – це службові пісні. Вони не створювалися задля розваг чи задоволення, а служили для переходу в інший стан, або для того, щоб допомогти людині терпіти біль, який несе з собою життя.

мистецький центр „Майстерня пісні”

Пані Наталя розповіла, що наспіви ці давні та прийшли з Візантії, ввібравши соки українського мелосу, набрали місцевого колориту. Але схожі мелодії побутували у Болгарії, Македонії, Сербії, Греції – у них одна основа. Це канонічні молитви, якими в нас служили аж до 17 ст. Потім прийшла з Європи композиторська свідомість з наміром гармонізувати світ. А наспіви, то є першоджерело, мабуть найбільш наближене до ангельського співу, яким його лише може зобразити смертна людина. Пані Наталя розповіла, що у старих церквах обов’язково зберігаються ірмоліони, але до них довго ніхто не звертався, про них забули: „Жива вібрація ірмосу щезла, а ми намагаємося її сюди повернути”.

Коли сучасна людина розгублена і шукає опори у справжніх цінностях, мелодія ірмосів здатна розкрити її серце та розум для пошуку істини у житті. За першими ж звуками все навколо завмирає і кожен вслуховується всередину себе, туди де ворушиться душа. Слухачі чують як десь далеко народжується наспів, серед високих стародавніх стін починає звучати тихий та чистий голос. Голос славить творця всього сущого на землі. Поступово голос дужчає, до нього приєднуються іще голоси, кожний з яких на свій лад оспівує Богородицю...

Коли, під час розмови з журналістами, запитали співачок, чи відчувають вони себе „останніми з могікан”, що несуть забуту пісню людям, вони відповідали, що почуваються скоріше навпаки - першовідкривачами. Старі ритуальні пісні, які уже ніхто не співає, вони у рамках своїх перформансів перетворюють на живу силу у виконанні сучасної людини. І врешті решт люди відгукуються на посил: навіть якщо людина не зрозуміє слів, вона відчує вібрацію, дотик чогось справжнього, глибинного і стане трішечки іншою, очиститься хоч на дещицю.

Фото

Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж) Животворна сила співу (фоторепортаж)

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Тимченко Лариса
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)