Резерв сумнівних боргів – це бухгалтерське визначення, методологічні засади формування якого у бухгалтерському обліку затверджені стандартом бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (Наказ Мінфіну від 08.10.1999р. № 237) - далі - П(С)БО 10.
Резерв сумнівних боргів зобов’язані створювати всі підприємства, аби мати можливість правильно відображати в балансі дебіторську заборгованість за відвантаженими товарами, виконаними роботами чи наданими послугами. Така заборгованість відображається у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто у фактичній сумі заборгованості.
Створення резерву сумнівних боргів на дату балансу супроводжується визнанням витрат на рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги».Згодом заборгованість, визнана безнадійною, списується за рахунок утвореного резерву, відповідно, витрати під час списання заборгованості більше не відображаються.
Для визначення величини резерву сумнівних боргів підприємство може вибрати один із методів, наведених у п. 8 П(С)БО 10, а саме:
- метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості. За цим методом величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів;
- метод застосування коефіцієнта сумнівності. Відповідно до цього методу величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат, а залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.