Собача індустрія за кордоном налагоджена значно краще. Воно й зрозуміло: прибутки там більші, тобто є можливість більше витрачати на чотирилапих. Різниця між цінами на дресирування по-вінницькі і,скажімо, по-турецьки, велика. У нас собаку за місяць можуть навчити основним командам, як то кажуть, «під ключ» - з утриманням і годуванням - приблизно за 300 «зелених». В Туреччині - вдвічі дорожче.
Щоб прогодувати одного хом\'ячка, за місяць доведеться витратити всього декілька гривень - на крупу, капустяний лист, якісь крихти хліба. А потім ці тваринки можуть приносити господарям не тільки радість, але й певний прибуток. Адже один такий гризун на базарі коштує близько 20-ти гривень, а розмножуються вони швидко. За два місяці може з\'явитись ще 10-12 нових хом\'ячків. І покупець на них знайдеться. Деякі вінницькі школярі так добувають свої «кишенькові гроші»...
Екзотичні птахи користуються попитом, і при ціні за папужку до сотні гривень, цей голосистий товар, знаходить покупця навіть в інших містах України. Зайве й казати, що розведення папуг - справа не проста. Але вона того варта. Птахів купують гуртом, відразу кілька десятків, головним чином для зоомагазинів. Проте, частіше поодинці, в подарунок. При цьому, звичайно, хочуть, щоб «попка» вмів говорити. І хоча, як в анекдоті,кажуть, що мовчазний папуга – дорожчий за того, що вміє балакати, тому що він Начальник, це зовсім не так. Тут мовчання - не золото, а навпаки.