Неймовірний за масштабом проект успішно провели обласна влада та Міжнародна громадська організація «Україна – Польща – Німеччина». Делегація у складі 210 осіб презентувала Вінницьку область у Раді Європи (м.Страсбург, Французька Республіка), у Європарламенті (м.Брюссель, Королівство Бельгія) та у м.Берн (Швейцарська Конфедерація).

Основна мета – це заділ на взаємовигідну співпрацю з європейським бізнесом, органами влади та громадськими організаціями.

Нижче пропонується стислий огляд поїздки.

Польща

Найближча і найдружніша до нас країна. Хоч Польща і нещодавно увійшла до Євросоюзу, проте досягла дуже значного розвитку. І це проявляється в усьому, від інфраструктури до менталітету людей. І так склалося, що найкращі готелі в дорозі, відповідно і сніданки, були саме в Польщі.

Сподобались:

  • польські дороги (хоча вони й кругом в Європі гарні). Асфальт виглядає зовсім інакше ніж у нас. Розмітка нанесена по всій дорозі, фарби не шкодують. Причому така ситуація не лише в містах а й в усіх селех.

Дорога в Польщі

  • Шумоізолюючі забори вздовж доріг

шумоізоляція польських доріг

В основному виконані зі скла. Розміщені не лише в містах, але й вздовж автомагістралей.

Чехія

Прага усіх зачарувала. Місто надзвичайне своєю архітектурою.

Затамувавши подих дивилися лазерне шоу на годиннику в Празі, до речі цей досвід можна втілити і на нашій вінницькій вежі.

Величезна кількість туристів. Російську мову чуєш майже всюди. Окрім того багато міського населення теж розуміють російську, це я зрозумів тоді, коли ми невеличкою групою відбилися від колективу і загубилися. Але після 15 хвилин блукань і спілкування з місцевими жителями все ж знайшли правильний шлях.

Також варто зазначити, що якість асфальтного покриття по Чехії дещо гірша ніж у Польщі. Ще більше ми в цьому переконалися коли доїхали до нашого місця ночівлі – готель «У Чеської Корони», в передмісті Праги. Враження було таке, наче ми десь у Вінниці в районі старого міста. Дороги такі ж як у нас, архітектура будинків теж схожа, навіть мусорні баки і ті один в один як наші.

Чехія – Німеччина – Франція

Ранок у Чехії приємно здивував вже забутим літнім теплом. О 8-ій ранку вже було 25 0С, коли виїжджали з Вінниці температура була біля 15 0С.

Дорога все більше зачаровувала. То з однієї то з другої сторони поля були не лише засіяні зерном, а й заставлені сонячними батареями.

сонячні батареї

Якщо в Польщі, як шумозахисний бар’єр на дорогах в основному використовували скло, то в Чехії більше було дерев’яних та бетонних конструкцій.

Незвичним було те, що в порівнянні з Україною, вся трава та дерева ще зелені, враження таке, наче осінь забула про Європу.

Кордон між Чехією та Німеччиною - уявний, перетнули на швидкості 80 км/год. Дорога стала ще краще. Сонячні батареї з полів перейшли ще й на дахи будинків. Сподобались рекламні конструкції на трасі, освітлення яких забезпечувалось маленькими вітряками розміщеними зверху. Обабіч дороги через певний проміжок окрім sos-телефонів, були спеціально обладнані зупинки, з туалетами, лавочками для відпочинку, столами для обіду, і головне - кругом все чисто.

В дорозі сталася одна неприємність, через погане самопочуття колеги журналіста довелось викликати швидку. Знаходились ми в цей час на автомагістралі у Німеччині. Швидка приїхала за 20 хвилин. Несподіваним було те, що бригада складалася з двох осіб – жінки та чоловіка, причому жінка виконувала роль водія та лікаря. Швидко розклавши своє обладнання, вони зробили кардіограму, ще якісь тести (нажаль я не фахівець), і прийняли рішення про виклик спеціалізованого лікаря. Той прибув через 10 хвилин. Не знаю що вони там робили, але ще через 20 хвилин ми вже їхали далі автобусом. Ось тобі й німецькі лікарі. Шуткуючи, ми всі говорили, що потрібно лікарям торбу скласти чи грошей дати. І з сумом розуміли, що якби подібна ситуація склалася в нашій країні, то ми були б цілком незахищені.

Дорога вела нас далі. Зустрічались невеличкі села, з простими, але дуже гарними будиночками, й околиці великих міст, з величезними логістичними центрами. А ще були поля з вітряками:

І якось зовсім непомітно ми опинилися у Франції, яка зустріла нас дощем. Ввечері вдалося повечеряти у закладі швидкого харчування, щось на зразок «Пузата хата». Єдине що хочеться сказати - Вчіть іноземні мови! Хоча б англійську! І Вам буде набагато простіше розумітися.

Франція. Страсбург

Декілька слів про сам Страсбург.
Велодоріжки у місті в основному, так само як вже й у Вінниці, розташовані на тротуарах:

велодоріжки у Страсбурзі

Правда кількість велосипедистів значно більша ніж у Вінниці. Велопарковки усюди. На трамвайних коліях травичка (можливо і Вінниці варто взяти такий досвід, наприклад вздовж вулиці Келецької):

трамвайні колії

Дуже сподобалась архітектура будинків

Страсбург

та набережна:

Страсбург

По-справжньому змусив затамувати подих Собор Страсбурга, шедевр готичного мистецтва:

Страсбург, Собор

Але повернемось до цілі поїздки.

Ось і настав перший з тих днів, заради яких і була запланована ця поїздка. Найбільш насичений день.

Європарламент

Спочатку у нас відбулась зустріч представником Управління комунікації Ради Європи. Нам провели екскурсію по Європейському парламенту:

європарламент

Раді Європи:

Рада Європи

Європейському суді:

Європейський суд

А далі у Палаці Європи розпочалась презентація Вінниччини з вступного слова міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка та голови обласної ради Сергія Татусяка.

Сергій Татусяк та Костянтин Грищенко

На презентації були присутні близько 300 осіб, серед них посли та дипломати з різних країн та представники бізнесу та громадських організацій.

Вінниччина популярна в Україні насамперед своїми сільськогосподарськими потужностями та працьовитими людьми. Керівництво області рухається у правильному напрямі, адже майбутнє Європи – це майбутнє регіонів, – зауважив Костянтин Грищенко.

Радник Президента України Марина Ставнійчук зауважила, що іншим регіонам України варто брати приклад з Вінниччини, а саме: щодо промоції себе на євроринку.

Україна грає консолідуючу роль на теренах колишнього СРСР в плані розвитку демократії. І немалу роль в цьому грають саме регіони, місцеві громади, які набагато тісніше співпрацюють між собою, ніж держави в цілому, – сказала Марина Іванівна.

Микола ТочинськийПосол України в Раді Європи Микола Точинський, до речі родом з Калинівського району, зауважив, що у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи найсильніше представництво саме українське.

Серед 12-ти нинішніх делегатів є і Вінницький міський голова Володимир Гройсман, відтак Вінниччина представлена і у цій євроструктурі.

Шлях України в Європу лежить: по-перше через державну політику; по-друге через місцеві процеси, такі, які сьогодні продемонструвала Вінниччина, – підкреслив Микола Точинський.

Швейцарія

Швейцарія зустріла нас горами та довгими тунелями. Природа просто казкова. За всі дні поїздки – це найгарніші місця. Фотоапарат просто не випускали з рук, хотілось фотографувати все. На лугах усюди пасуться корівки, правда не фіолетового кольору, як нам показують в рекламі :).

Цікаво:
- Ціна м’яса в Швейцарії складає 500-600 грн
- Ціна хліба – від 40 грн
- Пенсія від 2500 євро, зарплата від 3000 євро
- З усіх фонтанів Швейцарії можна пити воду

Спочатку ми відвідали місто Женева. Дорога йшла вздовж одного з найбільших в Європі прісноводних озер - Женевського озера, площа якого складає 582 км2. В’їхавши у місто побачили Женевський фонтан, висотою 140 метрів (висота вінницького фонтану 60 метрів).

Швейцарія, Женева

У Женеві знаходиться Палац націй ООН, який ми теж відвідали:

Палац націй ООН

З Женеви вирушили до столиці – міста Берн, де мав відбутися офіційний прийом та виступ творчих колективів Вінниччини в органному залі. Участь у заході взяли понад 400 осіб на чолі з Надзвичайним і Повноважним послом України в Швейцарській Конфедерації Ігорем Діром та головою Вінницької обласної Ради Сергієм Татусяком.

Сергій Татусяк та Ігор Дір

В ході концертної програми вінницькі артисти потішили глядачів українськими народними піснями і танцями, творами вітчизняної естради та класичними аріями.

Вигуки «БРАВО» супроводжували виступи заслужених артистів України Станіслава Городинського, Ірини Швець, Василя Короля, ансамблів «Ровесник», «Грація», «Галант», а український гопак швейцарська публіка викликала на біс. Фінальну пісню «Роде мій» зал зустрів стоячи і завершив вигуками «Україна» й «Вінниця».

Після концерту, біля посольства України, зустріли колишнього мера Берну, який їхав додому на велосипеді. До речі, на велосипедах у Берні їздять майже всі, ще з малечку дітей возять в спеціальних колясках, які чіпляються ззаду до велосипеду. Дуже незвично споглядати 80-річних дідусів та бабусь, які вже не можуть або не хочуть їздити на велосипеді, а їздять на самокатах. Це потрібно побачити… До речі, ось такий велопаркінг ми побачили в ООН, але здебільшого велосипеди просто сотнями стоять під відкритим небом.

велопаркінг

Наступного дня відбувся виступ наших артистів на центральній площі столиці Швейцарії. Вже за декілька хвилин площа була заповнена мешканцями:

центральна площа Берну

І концерт сподобався, було приємно дивитися як всі намагаються пританцьовувати та підспівувати.

Приємним було те, що зібралось дуже багато національностей, і наші артисти нікого не залишили байдужим. Україна та Вінницька область заявили про себе.

Сергій Пилипович Татусяк

Шлях України до євроспільноти без присутності регіонів у Європі – неможливий. Презентація Вінниччини у Європі – не просто політична масштабна акція, це – продовження великої роботи, яку ми здійснюємо в області у напрямі євроінтеграції. Більше того, наші дії співпадають із діями Президента України та уряду у питанні євроінтеграції, – зазначив Сергій Татусяк.

Сергій Пилипович зауважив, що на основі домовленостей, яких було досягнуто з представниками національних урядів Швейцарії, Франції і Бельгії та європейських інституцій, обласна Рада розробить цілісний концепт співпраці з ними на найближчі 5-7 років.

 

Декілька слів про Берн. Місто дуже цікаве своєю архітектурою та величезною кількістю фонтанів.

Можливо, якщо Вінниці знову пощастить, у нас колись будуть нові швейцарські трамваї:

швейцарські трамваї

Відносно трамваїв, хочеться зазначити їх велику кількість та щільний графік руху. Рухаються вони дуже швидко та не запізнюються ні на хвилину.

В Європі дуже відчувається почуття свободи, люди просто сидять на бордюрах, тротуарах, газонах, і це сприймається не з дикістю як у нас.

Здивувало, що в них жива ще мода на листівки. В усіх містах д ми були на центральних площах продавалися багато листівок з визначними місцями. І було приємно дивитися як їх зразу ж підписували і кидали у поштові скриньки. Інваліди пересуваються на сучасних колясках і не мають проблем з пандусами чи ще чимось, все продумано.

Немає непродуманої архітектури. Не буває такого щоб в центрі історичного міста з’явилася новобудова, яка б вибивалася по стилю чи кількістю поверхів і псувала весь шарм. На жаль, чомусь в Україні часто по іншому.

Подорожуючи Європою, зрозумів такі речі:

  • Можуть виникнути проблеми при спробі розрахуватися Євро. Франція та Німеччина – країни в яких приймали євро, в Польщі, Чехії, Швейцарії потрібно було шукати обмінники.
  • Можуть виникнути проблеми з підключенням до Wi-fi мереж, з 7 днів подорожі 5 без інтернету. При тому що часто проблеми виникали лише у туристів з України, у європейських туристів все працювало. Може в них віндовс інший...
  • У Німеччині більшість їздить на німецьких машинах, у Франції на французьких, але спільним для всіх європейських країн є те, що 90 % авто – бюджетні. Немає величезної кількості джипів, лексусів…

За останні два дні подорожі ми побували ще в Німеччині (місто Карлсрує, з населнням майже 300 тис.чоловік) та в Польщі (місто-побратим Вінниці – Кельце, населення близько 200 тис.чол).

В Німеччині, нарешті, вже на власні очі побачив як жителі виставляють біля будинків непотрібні речі та техніку. Не вірилось що так буває, але коли йдеш вулицями, а на тротуарах стоять телевізори, холодильники, дивани і ще багато всього іншого, свідомість дещо перевертається. Шкода що був без автомобіля, сувенірів тут можна було б назбирати багато :).

Кельце нас прийняло з рідною гостинністю, не даремно Кельце та Вінниця – міста-побратими з 1958 року. Тут не було офіційних прийомів чи презентацій, був лише концерт, і концертна зала була повністю заповнена.

А далі була дорога додому, кордон, який перетнули на диво швидко, і почалося, одразу на українському кордоні крики з матюками, далі погані дороги, не освітлені села, закриті заправки, ніяких громадських туалетів по трасі. Welkome to Ukraine!

П.с.

Оскільки основною метою поїздки був позитивний вплив на учасників як з української, так і з європейської сторони, забезпечуючи їх подальше зростання та співпрацю, можна сміливо сказати, що ціль досягнута. Нашим посадовцям з офіційної делегації корисно було побачити як потрібно керувати по-європейськи, які результати можуть бути. Головне щоб всі робили висновки. Але перш за все Вінниччина заявила про себе в Європі! І вже перший крок на шляху до євроінтеграції виконаний.


Переглянути більшу мапу


Переглядів: 10699
Поширень: 0