За весь час свого існування, які тільки функції не виконувала башта: недовгий час пропрацювала за своїм призначенням - забезпечувала місто водою, під час війни у ній був спостережний пункт, пожежна каланча і, навіть, жили люди.
Місце для будівництва вежі вибирали найвище, розповіла старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Надія Добровольська. У той час, на початку 20-го ст. влада розглядала багато архітектурних проектів, але затвердила лише один. Його автором був Григорій Артинов. Він подав до управи проект з кресленням і кошторисом, в якому було зазначено вартість будівництва башти з обладнанням і трубами - 30 036 крб. 58 коп. Проте міська Дума, розглянувши проект, затвердила значно більшу вартість - 224 447 крб. 22 коп.
- В архівних документах, - говорить Надія Добровольська, - я знайшла дату, що 15 липня 1911 року було завершено муровану кладку стін, але далі роботи призупинилися, тому що не могли прийти до висновку, який дах встановити і який годинник. Також я виписала цікаву цитату, в якій йдеться про матеріали будівництва... У вежі, висота якої сягала 40 метрів, була будка для пожежника. І навіть у багатьох газетах, які друкували інформацію про наш водогін, було написано про дзвін, в який пожежник бив, і який люди чули дуже далеко.
- У повоєнні часи, - інформував начальник відділу у справах сім\'ї, молоді і туризму міськради Руслан Анфілов, - коли 
вежа перестала функціонувати як водогін, у ній жили працівники водоканалу. Ми проводили конкурс - шукали людей, які там жили. Деякі написали. Наприклад, людина розповіла: "там жив мій дідусь і він колись випав із вікна третього поверху, але залишився живий".
Директор обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька повідомила, що у 80-тих роках, перед тим, як створити музей революційної і бойової слави міста, вежу реставрували ззовні та всередині.
- Великі чани для води, - розповіла Катерина Висоцька,- простояли в башті до 80-х років. Сходи в башті - рідні. Я застала їх, коли перил іще не було і підніматися по них було дуже страшно. Годинники на башті були завжди. Ці, що зараз, встановлені у 85-му році, коли будувався музей і реставрувалось саме приміщення.
Сьогодні, 12 жовтня, до 100-річчя найулюбленішої архітектурної пам\'ятки міста, біля вежі у сквері Козицького, відбудеться святкування ювілею. На свято запрошені представники влади, архітектори, працівники музеїв, творчі колективи.