Який не є, я син твій, Україно,
І завжди пам\'ятатиму, що ти
Мені пісні співала солов\'їно,
Що повела за руки у світи.
І хоч далекому міжгір\'ї
Чи від образ обм\'яклий та жалю -
Перед тобою голову в довір\'ї,
Неначе перед матір’ю, схилю.
У роздумах про тебе при нагоді
Подія пригадалася така:
Терпіння обірвавши, при народі
По руцях мама ляснула синка.
Виховувати краще не руками.
Та той малюк, білявий вередій,
Заплакав і припав усе ж до мами,
Немов її оскаржуючи їй.
Живу тобою, Україно-мамо,
З твоїми ворогами не в ладу.
Але якщо захочеш покарати,
То все одно до тебе припаду.
І завжди пам\'ятатиму, що ти
Мені пісні співала солов\'їно,
Що повела за руки у світи.
І хоч далекому міжгір\'ї
Чи від образ обм\'яклий та жалю -
Перед тобою голову в довір\'ї,
Неначе перед матір’ю, схилю.
У роздумах про тебе при нагоді
Подія пригадалася така:
Терпіння обірвавши, при народі
По руцях мама ляснула синка.
Виховувати краще не руками.
Та той малюк, білявий вередій,
Заплакав і припав усе ж до мами,
Немов її оскаржуючи їй.
Живу тобою, Україно-мамо,
З твоїми ворогами не в ладу.
Але якщо захочеш покарати,
То все одно до тебе припаду.
Анатолій Агафо́нович Бортня́к (27 квітня 1938, Олександрівці Тростянецького району на Вінниччині) — український поет. Автор понад тридцяти книг ліричних поезій, біблійних переспівів, книг для дітей, літературних пародій, сатиричних мініатюр та публіцистики. Член Спілки письменників України та колишнього Радянського Союзу з 1965 року.Воєнне й повоєнне дитинство Бортняка проминуло в селі Жабокричі Крижопільського району, закінчив філологічний факультет Одеського держуніверситету. Працював журналістом, 13 років очолював Вінницьку письменницьку організацію.
Поетична первістка «Мелодія» вийшла в Києві 1965 року. Основні книги: «Немирівське шосе» (1965), «Добро» (1969), «Довголіття», «Серце дня» (1972), «Полустанок» (1973), «Право»(1975), «Внесок» (1976), «Батькове вогнище» (1979), «Адреса» (1987), «Поки дихаю, поки живу…» (1989), «Синоніми до України» (1993), «Журавель у небі» (1996), «Коли б я жив тоді на світі» (1998), «Важке щастя» 2003).
Окремі його твори перекладені багатьма мовами.
Лауреат декількох літературних премій (імені Михайла Коцюбинського, Володимира Сосюри, Степана Руданського, Степана Олійника, Олександра Копиленка, Олекси Гірника, «Срібний Еней» та інших), лауреат міжнародної премії з сатири і гумору у Філадельфії (США).
Нагороджений кількома орденами, медалями та грамотою Верховної Ради України.
За матеріалами Вікіпедії