На посаді голови Вінницької обласної державної адміністрації Іван Мовчан працює вже більше місяця. Чиновницька робота для нього не нова, адже за плечима – посада першого заступника голови обласної державної адміністрації.
– Іване Михайловичу, якими були ваші перші управлінські кроки на посаді голови обласної державної адміністрації?
– Я переконаний, що голова облдержадміністрації повинен бути, передусім, ефективним менеджером. Його завдання — організувати складний господарський організм області. Кожна ланка цього організму повинна працювати максимально ефективно і з повною віддачею. І саме на це націлені мої перші керівні кроки.
Ми запроваджуємо чіткий алгоритм роботи усіх управлінь і відомств. Започаткували новий формат роботи з районами, зокрема – щоквартальні звіти керівників райдержадміністрацій про виконання поставлених перед ними завдань. А раз на півріччя обласна влада звітуватиме перед громадою кожного району про виконання взятих на себе зобов’язань. Це новий формат, який дозволить в робочому порядку проаналізувати ефективність роботи владної команди у районах, максимально наблизитися до потреб кожного населеного пункту. Ми визначили чітку формулу освоєння бюджетних коштів для втілення в життя запланованих ініціатив: 10% у першому кварталі, по 40 — у другому й третьому та 10% – у четвертому кварталі. Втілення усього задекларованого можливе, адже ресурсів для цього достатньо, а мобілізація влади на місцях дуже швидко дасть результат.
Головне – це бажання працювати і вирішувати проблеми людей. Державна служба має відповідати вимогам часу. Кожен з нас повинен бути вимогливим, у першу чергу, до самого себе. Дотримання виконавської дисципліни кожним чиновником – це запорука формування позитивного іміджу влади і досягнення високий результатів.
– Ви проголосили 2013 рік на Вінниччині роком без політики. Який зміст ви особисто вкладаєте в ці слова?
– Люди вже втомилися від політичних обіцянок, термін яких закінчується після завершення передвиборчих агітацій. Настав час реальних справ на користь людей. Жителі області мають відчути, що під час минулорічних виборчих перегонів обласна влада не розкидалася нездійсненними обіцянками, а ставила перед собою чіткі завдання, які послідовно виконує. 2013 рік вільний від будь-яких широкомасштабних політичних перегонів, а тому наше завдання конкретними справами продемонструвати людям, що влада діє, а не стоїть осторонь їх проблем.
У 2013 році робота обласної влади буде спрямована на вирішення тих питань, які хвилюють громадян, а не на популяризацію красномовних гасел, які не мають під собою реальних дій.
Позиція у нас одна: спільно вирішувати проблеми людей, робити це якісно, конструктивно, без політичних амбіцій. Потрібно навчитися чути людей і знаходити реальні кроки для підвищення добробуту наших громадян. Конкретні справи сприяють довірі людей до влади, а невиконані обіцянки перекреслюють усе.
– Базовим фактором для цього є легалізація заробітних плат, підвищення їх рівня і вчасна виплата. Ці питання для жителів області не втрачають актуальності.
– Так, і до цього в мене принципове ставлення. Це першочергові завдання, їх виконання на теренах області — моя особиста сфера відповідальності.
Люди, які погоджуються отримувати заробітну плату в «конвертах», не лише сприяють розвитку тіньових схем ухилення від оподаткування, а й позбавляють себе соціальної захищеності. Під загрозу ставиться не тільки пенсійне забезпечення, а й інші соціальні виплати. Неофіційна заробітна плата робить працівника повністю беззахисним перед роботодавцем. Легалізація заробітних плат дозволить зняти проблему наповнення місцевих бюджетів та пенсійного фонду.
– Як ця проблема вирішується в обласних «коридорах влади»?
– Я зобов’язав відповідні обласні служби відпрацювати кожну господарську та бізнес-структуру, налагодити ефективну систему співпраці шляхом організації круглих столів, аналізу взаємозв’язків усередині підприємств. Словом, ми докладаємо максимум зусиль для детінізації заробітної плати найманих працівників.
– Чи вдасться у цьому році вирішити в області питання заборгованості з виплати зарплати?
– Це одне з основних завдань влади. Адже за цифрами, які ілюструють заборгованість, – долі людей. А ми, як представники влади, несемо за це відповідальність.
Усі керівники відповідних служб, посадовці на місцях та керівники підприємств області отримали завдання протягом 9 місяців мобілізувати ресурси і ліквідувати всі зарплатні борги. Динаміку погашення боргів відстежуватиму щомісяця.
У бюджетній сфері в області заборгованості немає. На початок року сума боргу із виплати заробітної плати на підприємствах області становить близько 14 мільйонів гривень. На Вінниччині є 42 підприємства-банкрути, де «зависло» 7,5 млн. грн. боргів. З них 19 перебуває у процедурі банкрутства понад три роки. Процедура затягування процесу банкрутства не випадкова, це чітко розрахована схема. Певні структури мають з цього прибуток, і їм байдуже, що вони наживаються за рахунок людей, яким немає за що жити.
Ми, як представники влади, не можемо допустити такої зухвалості, бо відповідаємо перед людьми і державою за те, щоб працівники отримували зарплату і були соціально захищені.
– Яким ви бачите розвиток агропромислового комплексу області у 2013 році?
– Для Вінниччини завжди були пріоритетними сільське господарство і переробна промисловість. Із розвитком цих галузей відродиться подільське село. Роботи для влади у цій сфері дуже багато. На порядку денному: легалізація заробітної плати, аналіз діяльності господарств, укладання соціальних угод із сільськими радами. Це дасть можливість отримати додатковий фінансовий ресурс у наповненні місцевих бюджетів і, відповідно, допоможе вирішувати соціальні питання.
Одне з важливих завдань – збільшення кількості молокоприймальних пунктів у населених пунктах кожного району для підвищення якості заготівель молока від населення. Людям потрібен стимул здавати тільки якісне молоко, а для цього молокозаводи повинні своєчасно і за прийнятними розцінками розраховуватися зі здавачами. Молокозаводи повинні укласти з кожним здавачем договір з чіткими умовами співпраці. Заготівля молока повинна відбуватися лише на молокоприймальних пунктах. Ця схема, звичайно, невигідна для недобросовісних здавачів молока і для посередників, але вигідна і потрібна селянам і тим молокопереробним підприємствам, які працюють чесно і не порушують закон.
– Дуже неоднозначно сприймається медична реформа в області. Можливо, люди просто не розуміють її суті?
– Можливо. У нас досить обережно ставляться до всіляких нововведень. Але змінювати систему медичної допомоги було необхідно. Люди повинні отримувати якісну медичну допомогу і мати до неї доступ. Наша кінцева мета – підготувати лікаря загальної практики сімейної медицини, який міг би допомагати людям бути здоровими. Я не даремно кажу «допомагати», а не «лікувати», адже здоров’я людини залежить не тільки від кваліфікації лікаря, до якого вона приходить з проблемами, а, в першу чергу, від самої людини, від способу її життя, від уваги до свого здоров’я. Сімейний лікар повинен допомагати порадами, вчасними обстеженнями, кваліфікованим лікуванням, своєчасним направленням до «вузького» спеціаліста. Це все – завдання сімейної медицини, тобто первинної ланки охорони здоров’я.
На Вінниччині повністю завершено розмежування первинної і вторинної ланок медичної допомоги, у всіх районах створено Центри первинної медико-санітарної допомоги. В області 35 таких центрів, до складу яких входять 262 амбулаторії та 921 ФАП.
Торік область отримала 40 санітарних реанімобілів. Нещодавно Центри первинної медико-санітарної допомоги області отримали 95 спецавтомобілів. На Вінниччині відновлено польоти санітарної авіації із залученням літака АН-2 та вертольота МІ-2, на що виділено 1 мільйон 200 тисяч гривень. Бригади лікарів вилітали не тільки у віддалені райони Вінниччини, а й у місто Ужгород. В цьогорічному бюджеті області на фінансування санавіації передбачено понад мільйон гривень.
Понад вісім мільйонів гривень у бюджеті області заплановано на модернізацію системи надання екстреної медичної допомоги. У кілька разів зросло фінансування одного виклику. І все це – якраз у рамках медичної реформи, без неї область усього цього не мала б.
А взагалі, в області є розвинута мережа медичних закладів і потужний кадровий потенціал. Усе це треба використовувати з максимальною віддачею. Такі перетворення не робляться за один день. Перехідний період, як правило, складний, тому є певні невдоволення людей. Упевнений, що через деякий час нововведення отримають нормальну оцінку.
– В освіті теж є болюча тема – оптимізація малокомплектних шкіл...
– Найбільш болюча тема — не оптимізація шкіл, а якість освіти у школах, де навчається 3-5 учнів. З таким рівнем підготовки дітям потім важко конкурувати з випускниками повноцінних шкіл при вступі до вищих навчальних закладів, у виборі професії.
Підвищення якості освітніх послуг, реорганізація неефективних навчальних закладів – це принципові позиції обласної влади. Не можна викидати гроші на вітер там, де немає якості освіти.
Але ви ж знаєте, що рішення про закриття малокомплектних шкіл приймається винятково за згоди громади. У цьому питанні ми не повинні диктувати свою волю. Позицію влади слід аргументувати. До оптимізації шкільної мережі та надання якісної освіти у сільській місцевості потрібно підійти комплексно. Тоді люди зрозуміють, що наша мета – не просто закрити мало комплектні школи, а організувати навчально-виховний процес так, щоб учні, які закінчуватимуть школу, мали гарну перспективу, а освіта була конкурентноспроможною у сучасних умовах. Це питання ми й відпрацьовуватимемо у розрізі кожної територіальної громади.
– Якими будуть основні пріоритети у розвитку освітньої галузі області в нинішньому році?
– Ми визначили кілька ключових пріоритетів. Головне наше завдання — забезпечити рівний доступ до якісної освіти. Умови навчання та рівень освіти не повинні відрізнятися в сільських і міських школах. В усіх школах має бути добре організований навчальний-виховний процес, і в міських, і в сільських школах потрібні комп’ютерні класи, зручні меблі, умови для заняття спортом і змістовного дозвілля, повноцінне харчування і таке інше. З невеликих сіл до нормальної школи дітей повинен підвозити шкільний автобус, і при цьому батьки повинні бути впевнені, що діти вчасно і без пригод доберуться до школи, а після уроків – додому. Шкільні автобуси – це не просто пасажирський транспорт. Вони щодня перевозять дітей, тому їх технічних стан має бути бездоганним. Фахова підготовка водіїв, стан здоров’я кожного з них і навіть зовнішній вигляд теж мають бути на висоті. Водії мають пам’ятати, що спілкуються з дітьми.
Тепер про харчування дітей у школах. Це не другорядне питання, адже йдеться про здоров’я дітей. Тому харчування має бути якісним і збалансованим. І продукти для цього слід купувати у вінницьких виробників. Наша область – найбільш аграрна в Україні, тому нам просто гріх купувати продукти за її межами.
Нині в області харчуванням у школах забезпечено 93% від загальної кількості учнів. У Калинівському, Шаргородському та Липовецькому районах місцева влада забезпечила 100-відсоткове харчування дітей у школах. Так може бути в кожному районі, якщо місцева влада шукатиме діалог з аграрними виробниками.
Ще один важливий напрямок роботи – виведення шкільних котелень із підвальних приміщень. Котельня в підвалі – це небезпека для учнів та вчителів. І це питання мусить бути закрите у 2013 році.
Вирішення цих кількох проблем – програма-мінімум у галузі шкільної освіти області.
– А в дошкільній освіті?
– Нині в області різними формами дошкільного виховання охоплено 92% дітей. Наше завдання – протягом року ліквідувати черги до дитячих садків і охопити усіх дітей відповідного віку дошкільною освітою. В області функціонує 747 дошкільних закладів. У 2012 році відкрито 35 садочків (найбільше за всі часи незалежності держави!). Це дало змогу у два з половиною рази скоротити чергу до дошкільних навчальних закладів.
Я поставив чітке завдання: у кожному районі цього року необхідно відновити роботу щонайменше двох садочків. Це допоможе зняти з порядку денного питання черг до дитячих садочків області. На базі малокомплектних шкіл можливе створення навчально-виховних комплексів.
– Чи триватиме у 2013 році на Вінниччині реалізація проекту «Доступне житло»?
– Вінницька область – третя в Україні за кількістю укладених договорів за програмою «Доступне житло», тому, безумовно, ми не будемо зупинятися на досягнутому. Я впевнений, що в рамках цієї програми цілком реально щороку будувати по одному восьмиквартирному будинку в кожному районі. І керівники районів повинні знайти можливість це зробити.
Кредити на придбання доступного житла отримали 80 вінницьких родин (56 родин – у Вінниці, решта – в районах області). Банки надали їм позику у сумі 16,3 мільйонів гривень. За договорами про надання часткової компенсації процентів, уже виплачено компенсації на суму 404, 9 тисяч гривень. Довіра вінничан до програми зростає. Регіональним управлінням Фонду вже проконсультовано 460 громадян. 160 із них виявили бажання взяти участь у програмі і подали необхідні пакети документів.
«Плюсом» програми доступного житла є відсутність обмежень за віком (на відміну від програми молодіжного будівництва). Якщо програма пільгового кредитування передбачає повернення коштів упродовж 30 років, то «Доступне житло» — це надання безповоротної 30% державної субсидії.
Крім того, програма доступного житла пропонує здешевлення не тільки за рахунок субсидій держави. Органи місцевого самоврядування в рамках програми виділятимуть земельні ділянки під будівництво.
Завдання керівників району — визначити конкретні майданчики для будівництва. Ці майданчики повинні бути забезпечені зовнішніми інженерними мережами (проведення газу, води, електроенергії), дорожньою інфраструктурою.
– Ви неодноразово наголошували на необхідності запровадження в області нового формату надання адміністративних послуг. На яких основних принципах він базуватиметься?
– До 1 жовтня в кожному районі повинні бути створені сучасні центри надання адміністративних послуг. Ми зобов‘язані позбавити людей черг і тривалих ходінь попід кабінети для отримання довідок чи дозволів. У Вінниці є вже кілька таких центрів, які називають прозорими офісами. Вони прозорі у прямому і в переносному значеннях: там скляні стіни і «прозора» схема оформлення документів. Відкритість владних структур – це одна із необхідних передумов демократичного розвитку суспільства. Така робота може зміцнити довіру громадян до влади.
– Але довіра до влади не може базуватися тільки на прозорості адміністративних послуг…
– Звичайно. Це ж лише один елемент роботи з населенням. Роботи в цьому напрямку дуже багато. Ми маємо унікальну землю, працьовитий народ, величезні резерви для формування економіки. Наш обов’язок – використати все це розумно, щоб люди не їхали шукати кращої долі світ за очі. Ми повинні відкинути політику, особисті амбіції і разом працювати на розвиток регіону. Тоді люди довірятимуть владі. Я не вимагаю від чиновників нічого особистого, вимагаю лише чіткої роботи всіх гілок влади на місцях. Влада може і повинна мати моральне обличчя, і кожен її представник має показати це власним прикладом.