У Вороновицькому психоневрологічному будинку-інтернаті інвалідів не годували і не лікували

05.12.11 14:05 8695

"Інваліди голодували, ліки були відсутні, ми застали жахливу статистику смертності " - директор Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату Сергій Якубовський

У Вороновицькому психоневрологічному будинку-інтернаті інвалідів не годували і не лікували

У Вороновицькому психоневрологічному будинку-інтернаті інвалідів не годували і не лікувалиПівроку тому директора Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату звинуватили у нецільовому використанні державних коштів і звільнили з посади. Вінницька обласна рада призначила нового керівника - Сергія Якубовського і наказала максимально працювати на розвиток закладу. У будинку-інтернаті - контингент специфічний: люди мають інвалідність 1-2 групи з психічних захворювань та розумовою відсталістю. І, як стверджує директор, з перших днів на посаді йому довелось попрацювати над зміною свідомості персоналу. "Всі ми - різні, але всі - рівні", - стверджує він. Про те, як змінилось життя у закладі, Сергій Якубовський розповів кореспондентові УКРІНФОРМу.

- Сергію Олександровичу, що Ви застали у закладі, коли прийшли на посаду?

- Харчування підопічних на рівні 60%. Зловживання шеф-повара, яка вивозила продукти. Фактично, людей тут не годували. Застали відсутність ліків - людей, які потребують постійного медичного супроводу не лікували взагалі. В закладі була жахлива статистика по смертності. Для прикладу, у 2009 році із 170 людей в закладі померло 32. У 2010 році із 170 померло 27. Ви розумієте - кожен четвертий - приречений! Причина - догляд, тобто, його відсутність, брак харчів і погане лікування. А коштів виділялось достатньо, щоб утримувати людей на належному рівні. Окрім фінансування із обласного бюджету, на рахунок закладу надходять пенсії наших підопічних і 75% цих грошей призначені на їх утримання.

- Які були Ваші перші кроки?

- Спочатку провели інвентаризацію проблем. Харчування, побут, лікування визначили пріорітетами. На даний час норми харчування виконуються на 95-96%. Підопічні отримують чотирьохразовий повноцінний раціон незалежно від пори року - м'ясо, сир, ковбаси, риба, овочі, фрукти. Турбота має наслідок - зникла агресія, люди задоволені. А раніше вони бігали і хапали нас за руки - "Дайте поїсти", тікали із закладу. Для мешканців будинку-інтернату закупили необхідні речі - одяг, взуття, постільну білизну, яку, до речі закуповували сім років тому, ковдри та коврові покриття для підлоги. Проведено поточний ремонт у приміщеннях. На 100% установа забезпечена усіма необхідними медичними препаратами. Смертність - лише за віком: за моєї каденції померло двоє інтернатівців. Раніше, коли заходив у корпус, мене нудило від запаху. Відтак, першу свою нараду я присвятив гігієні. Працівникам довелось перестраюватись, адже прибирати і прати доводиться частіше. Важко, але є результат.

- Що плануєте на перспективу?

- Працюємо над створенням власного підсобного господарства, ведемо перемовини про виділення земельної ділянки: 16 позицій ми можемо закривати за рахунок господарства - крупи, овочі, м'ясо. На ці потреби нам не потрібно витрачати державні кошти і це сприятиме економії бюджету. Сподіваюсь, що ділянку нам буде виділено вже навесні. Окреме питання - робота із колективом. На жаль, коли я прийшов на посаду, відчув, що у працівників є багато стереотипів у ставленні до наших підопічних, як до "другого сорту". Але ми розпочали просвітницьку роботу - проводимо тренінги із Центром "Обрій", запозичуємо досвід у громадської організації "Гармонія". Ці організації працюють із людьми з обмеженими фізичними можливостями і мають досвід. Заплановано приїзд їх волонтерів із тренінгом у наш заклад.

У Вороновицькому психоневрологічному будинку-інтернаті інвалідів не годували і не лікували

- Довелось провести кадрові зміни?

- Звільнили лише тих, хто зловживав на посадах: просто кажучи - крав. Окрім того, було вирішено підсилити низку позицій. Перш за все - фізичну реабілітацію. Вводимо нову ставку фахівця із фізичної реабілітації за рахунок скорочення посади ліфтера, яких було двоє. В нас також з"явився культорганізатор, який проводить потужну роботу із колективом. Зокрема, діють спортивні гуртки, гуртки художньої самодіяльності та творчості, де підопічні займаються співом, малюванням, вишивкою, поезією, в'язанням, шахматами - кому що до вподоби і хисту. Уявіть, День соціального працівника тут не відзначали 31 рік - з дня застування закладу! А цьогоріч людей привітали подяками, грошовими преміями, концертом, який провели власними силами. Все це згуртовує колектив і допомагає нашим підопічним, які тут проводять своє життя. Ми почали "витягувати" таланти. Наприклад, Петро Пашковський пише вірші - він обдарована людина і до нього треба ставитись, як до обдарованої людини. Варто, щоб суспільство його знало. Відтак, випустили збірку його любовної лірики.

- На Вашу думку, чи потрібні подібні заклади? Адже суспільство має бути толерантне до таких людей і вони мають право на соціалізацію. Відтак, чи слід робити їм гетто?

- Ми намагаємось зробити наш заклад максимально відкритим. Наприклад, на День інваліда влаштовуємо День відкритих дверей: запросили біля 80 родичів наших пацієнтів, сподіваємось - приїдуть. Окрім того, 120 з наших мешканців, а їх загалом 205 мають "вільний вихід" і можуть виходити на прогулянки вільно, отримавши дозвіл лікаря. Але, є медичні покази, за якими ці люди повинні перебувати під наглядом. І в деяких із інтернатівців не має близьких родичів, які б могли їх утримувати. Фактично, для них наш інтернат стає домівкою. Ці люди не можуть перебувати у соціумі через свої особливості, оскільки потребують уваги через свої хвороби. І якщо б вони опинились "на вулиці" - вони б загинули: пенсія невелика, житла не має, близьких родичів не має. Отже, такі заклади повинні бути. Ми відкриті суспільству: наші підопічні мають право ходити до церкви, можуть брати участь у заходах, що проходять у селищі, деякі йдуть на прогулянку у супроводі санітара. Адже ми несемо відповідальність за цих людей.

- Чи відвідують Ваш заклад творчі колективи із культурною програмою?

- Так, місцеві були - творчі колективи із найближчих сіл. І коли до нас приходять - ми намагаємось знайомити їх із нашими вихованцями, які теж творчі люди. Плануємо брати участь у виставках для людей з обмеженими можливостями. До Дня інваліда проведемо виставку робіт наших вихованців і концерт. Розпочнеться захід з молитви священослужителів. Потім вручимо подяки найбільш активним підопічним, які відзначились своїми творчими досягненнями і активністю. Є в нас майстер брейк-дансу, виступить хор, а інтернатівець Андрій Саларчук гратиме на звичайному гребінці, обгорнутому у газетний папір. Такий собі цікавий дует - наша музична керівник акомпонує на баяні, а він виконує соло на гребінці.

- Працетерапія є?

- Ми намагаємось охопити усіх мешканців закладу цікавими і доступними для них заняттями. Окрім гуртків по інтересам, регулярно проводиться арт-терапія та танцетерапія. В планах, навесні - облаштування спортивної площадки, футбольного поля. Хочемо організувати тенісні столи і дартс. Щоранку проводиться фіззарядка на вулиці... Якщо Бог дав право на життя, виходить воно в цих людей має бути таке. Всі ми різні, але всі рівні. Вони - особливі, можливо, не такі як ми. В них свій світогляд і ми маємо його поважати.

Спілкувалась Наталія Журбенко.
 

"Моя Вінниця"
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)