За часів радянського Союзу в регіоні виробляли близько мільйона тонн цукру. Минулорічні 205 тисяч тонн цукру – показник 1916 року. Цього року цукру буде зварено значно більше. В планах – бурякова площа на 83-85 тис гектарів. До сезону цукроваріння, вочевидь, приєднається ще 4 цукроварні, які не працювали минулого сезону. І, можливо, 2010 рік стане переломним для цукрової галузі.
Минулого року цукрові буряки на Вінниччині зайняли майже 50 тисяч гектарів. В деяких районах буряків не сіяли зовсім, надто ця культура затратна. Аби виростити гектар коренеплодів, треба затратити 10-12 тисяч гривень. За транспортування буряків на завод платять теж сільгоспвиробники. Бензин дорогий. До того ж, на підприємстві за переробку беруть 48% звареного цукру. За Радянського Союзу було 25-26%, потім стало 35%, нині – 48%. На 2%, кажуть, обдурять на забрудненості. Мінімум на 1% - на цукристості, насіння накрутили до 1000 грн. на посівну одиницю, а на гектар однієї мало. Структури, які забезпечують посівним матеріалом, теж своєї вигоди не упустять. Хочеш добрий врожай – купуй якісне насіння. Таке, що дає великий ріст, потужні корені. Тоді можна взяти і по 700 ц/га. То й виходить: затрати на гектар будуть 20 тис. грн. Щоб мати прибутки, треба цукор наступного врожаю продавати хоча б по 7 гривень за кілограм.
Цукрові буряки для Вінниччини - культура знакова і традиційна. Варять тут цукор півтора століття. І, либонь, занепаду б не було, якби держава не залишала її з проблемами наодинці. Є в цукроварів пропозиції порятунку. Механізм дієвий, але знову ж таки державний. Хай би держава, а не трейдери, в сезон цукроваріння купували значну частину виробленої продукції. А тоді не було би таких значних стрибків у ціні на ринку. Сподівання цукровиробників лягли в ґрунт, що називається, в прямому сенсі цього слова. Натомість минулорічних 50 тис. га під цукровими буряками буде засіяно площу у 83-85 тис. га.