Село Нові Обіходи на Немирівщині стало батьківщиною для переселенців із зони радіаційного забруднення

22.04.10 01:18 5791

Більш як для ста шістдесяти тисяч українців квітневі події на ЧАЕС 1986 року почали відлік нової історії їхнього життя. Більшість із них змушені були покинути рідні домівки і шукати кращого життя на чужині. Із зони радіаційного забруднення людей розселяли по всій Україні. Так, зокрема, в Немирівському районі в 90-х роках було збудовано ціле село для мешканців Полісся. Чи став наш регіон за 17 років другою батьківщиною для переселенців?

Село Нові Обіходи на Немирівщині стало батьківщиною для переселенців із зони радіаційного забруднення

Не на кожній карті України ви зможете віднайти це село, бо має воно не таку вже й давню історію. В 1993 році, після Чорнобильських подій, на Вінниччину в Немирівський район переселили людей із зони радіаційного забруднення. Там вони жили на Житомирщині в селі Обіходи, тому нове поселення, але вже на Поділлі назвали під втрачене – Нові Обіходи. Нині тут проживає близько шести сотень людей.

Половина мешканців - працездатного віку. Щоправда, як зауважує сільський голова Ніна Ковальчук, роботи в селі немає. Тому вимушені її односельці деінде шукати якогось заробітку.

Свого часу переселенцям обіцяли створити господарство із виробничою зоною. Але кризові дев’яності та подальші державні перетрубації залишили багато відкритих питань.

Недобудували і третину закладених житлових будинків та торговий центр. Його та півсотні хат уже продали на будматеріали. Якби якийсь інвестор взяв землі села в обробіток, то б може і робота в людей з’явилась, - сподівається Ніна Ковальчук.

Невтішною виглядає в Нових Обіходах і ситуація з медичним обслуговуванням. Тамтешня амбулаторія й досі не забезпечена елементарним обладнанням.

Нарікають тутешні жителі і на проблему із транспортом. Лише тричі на тиждень вони мають можливість скористатись послугами перевізника, який іноді забуває про сільських мешканців і не приїздить до Нових Обіходів. Тож часом доводиться добиратись до райцентру пішки.

Незважаючи на всі ці проблеми, директор місцевої школи Марина Собченко переконана: село має перспективу. Тут є чимало молоді, народжуються діти. Будучи з перших, хто переселився із зони радіаційного забруднення, жінка чужину сприйняла за рідну землю.

Як виявилось, саме донька пані Марини стала першою новонародженою дитиною щойно створеного села. Свої іменини дівчинка святкує майже із датою заснування поселення. Планує гучно відзначити свій столітній ювілей.

Для когось чужиною, а для когось рідною стороною став цей мальовничий клаптик подільської землі. Нині тут живуть, трудяться та сподіваються на кращі часи. Кажуть, на все Божа воля. А ще селяни вірять: тільки намолена земля матиме майбутнє. Саме тому і зводять власними силами місцевий храм.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:ВОДТРК
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)