Повідомлення про знахідку надійшло до оперативно-рятувальної служби Липовецького району 15-го листопада від директора міського водоканалу. Річ у тім, що жителі вулиці Вінницької довгий час відчували на собі дефіцит води, адже поблизу новобудов не було ні криниці, ні свердловини, ось і доводилось життєдайну рідину і носити, і возити - хто як міг - за декілька кілометрів від дому. «Ми зібрались із сусідами і вирішили проводити воду самотужки, за власний рахунок – ділиться враженнями голова житлового кооперативу «Скакунка» Лідія Трофимчук, - і вчора, коли працівники «Водоканалу» копали траншею, то за кілька метрів до кінця вулиці виявили спочатку людські кістки, а потім і боєприпаси». «Ескаватор спочатку висипав з ковша землю із кістками, а за другим разом – із снарядами. Тоді ми почали копати вручну, аж поки не наштовхнулись на щось велике. – розповідає один із жителів новозбудованого масиву Сергій Гаюк. - Далі копати самі просто побоялись (а раптом там міни) і викликали рятувальників: у нас же забудовувати почали із середини 90-х, а в роки війни, починаючи із липня 1941-го, тут було поле битви.»
Піротехнічна група ГУ МНС на розмінування виїхала наступного дня, 16 листопада. Вже за кілька хвилин рятувальникам стало зрозуміло, що знахідка – це лише «вершина айсберга», і що роботи тут вистачить ще надовго. Наразі сапери оперативно-рятувальної служби Вінниччини й досі працюють на місці події: із землі вилучено вже 10 гранат, 2 снаряди, 4 запали, близько півтисячі патронів і дві саперні лопати, а також, що не може не вразити, останки трьох невідомих солдатів. Визначити, на чиєму боці у роки війни воювали ці солдати, майже неможливо, адже ні жетонів, ні інших розпізнавальних знаків виявити не вдалося. Відомо лише, що всі боєприпаси – радянського зразка, а ось чоботи, які також було знайдено поряд з останками – більше схожі на «імпортні». «Це швидше словацькі солдати, - припускає Лідія Трофимчук. – Починаючи з липня 1941 і аж до 1944 року вони вели запеклі бої із нашими солдатами. Он через дорогу їх братська могила. Кожного року сюди приїжджають представники із Словаччини, щоб вшанувати пам’ять загиблих, а ми доглядаємо за пам’ятником – як-не-як, а час загоює рани і це також чиїсь сини, батьки, яких відправили на цю ненависну війну, не запитуючи, хочуть вони того, чи ні. І ми б хотіли, щоб за могилами наших солдатів у інших країнах також доглядали належним чином.»
На території Вінниччини і раніше знаходили останки невідомих солдатів проте в такій кількості – це вперше. «Я працюю в групі піротехнічних робіт з 2006 року, але таку кількість людських останків зустрічаю вперше, – прокоментував ситуацію начальник відділення піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону ГУ МНС старший лейтенант служби цивільного захисту Сергій Гайдиш, - максимум, що виявляли - останки двох воїнів, а тут тільки по кістках черепів – троє. Що стосується безпечності ситуації, то ми обстежили всю прилеглу територію на площі 200 квадратних метрів, приділивши особливу увагу подвір’ю. Після цього переконались, що в цій ситуації можна поставити крапку. Хоча не варто забувати й про те, що кожного року земля на 1 сантиметр виштовхує назовні усі інорідні тіла.»
Взагалі в ході робіт рятувальниками було проведено розкопки на площі близько 20-ти квадратних метрів (на 1,5 метри в глибину). Не полегшувало роботи й те, що копати доводилося під бетонний паркан. Проте незважаючи ні на що, відданість справі і відповідальність за життя інших – це єдине, чим керуються піротехніки ГУ МНС, кожного разу власноруч очищаючи нашу землю від «іржавого минулого»!