Повідомлення про знахідку надійшло до оперативно-рятувальної служби Липовецького району 15-го листопада від директора міського водоканалу. Річ у тім, що жителі вулиці Вінницької довгий час відчували на собі дефіцит води, адже поблизу новобудов не було ні криниці, ні свердловини, ось і доводилось життєдайну рідину і носити, і возити - хто як міг - за декілька кілометрів від дому. «Ми зібрались із сусідами і вирішили проводити воду самотужки, за власний рахунок – ділиться враженнями голова житлового кооперативу «Скакунка» Лідія Трофимчук, - і вчора, коли працівники «Водоканалу» копали траншею, то за кілька метрів до кінця вулиці виявили спочатку людські кістки, а потім і боєприпаси». «Ескаватор спочатку висипав з ковша землю із кістками, а за другим разом – із снарядами. Тоді ми почали копати вручну, аж поки не наштовхнулись на щось велике. – розповідає один із жителів новозбудованого масиву Сергій Гаюк. - Далі копати самі просто побоялись (а раптом там міни) і викликали рятувальників: у нас же забудовувати почали із середини 90-х, а в роки війни, починаючи із липня 1941-го, тут було поле битви.»

Братську могилу та арсенал боєприпасів ІІ Світової війни розкопали під будинком жителя ЛиповцяПіротехнічна група ГУ МНС на розмінування виїхала наступного дня, 16 листопада. Вже за кілька хвилин рятувальникам стало зрозуміло, що знахідка – це лише «вершина айсберга», і що роботи тут вистачить ще надовго. Наразі сапери оперативно-рятувальної служби Вінниччини й досі працюють на місці події: із землі вилучено вже 10 гранат, 2 снаряди, 4 запали, близько півтисячі патронів і дві саперні лопати, а також, що не може не вразити, останки трьох невідомих солдатів. Визначити, на чиєму боці у роки війни воювали ці солдати, майже неможливо, адже ні жетонів, ні інших розпізнавальних знаків виявити не вдалося. Відомо лише, що всі боєприпаси – радянського зразка, а ось чоботи, які також було знайдено поряд з останками – більше схожі на «імпортні». «Це швидше словацькі солдати, - припускає Лідія Трофимчук. – Починаючи з липня 1941 і аж до 1944 року вони вели запеклі бої із нашими солдатами. Он через дорогу їх братська могила. Кожного року сюди приїжджають представники із Словаччини, щоб вшанувати пам’ять загиблих, а ми доглядаємо за пам’ятником – як-не-як, а час загоює рани і це також чиїсь сини, батьки, яких відправили на цю ненависну війну, не запитуючи, хочуть вони того, чи ні. І ми б хотіли, щоб за могилами наших солдатів у інших країнах також доглядали належним чином.»

На території Вінниччини і раніше знаходили останки невідомих солдатів проте в такій кількості – це вперше. «Я працюю в групі піротехнічних робіт з 2006 року, але таку кількість людських останків зустрічаю вперше, – прокоментував ситуацію начальник відділення піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону ГУ МНС старший лейтенант служби цивільного захисту Сергій Гайдиш, - максимум, що виявляли - останки двох воїнів, а тут тільки по кістках черепів – троє. Що стосується безпечності ситуації, то ми обстежили всю прилеглу територію на площі 200 квадратних метрів, приділивши особливу увагу подвір’ю. Після цього переконались, що в цій ситуації можна поставити крапку. Хоча не варто забувати й про те, що кожного року земля на 1 сантиметр виштовхує назовні усі інорідні тіла.»

Взагалі в ході робіт рятувальниками було проведено розкопки на площі близько 20-ти квадратних метрів (на 1,5 метри в глибину). Не полегшувало роботи й те, що копати доводилося під бетонний паркан. Проте незважаючи ні на що, відданість справі і відповідальність за життя інших – це єдине, чим керуються піротехніки ГУ МНС, кожного разу власноруч очищаючи нашу землю від «іржавого минулого»!


Переглядів: 5357
Поширень: 0