У фіналі жіночого боксерського турніру довелось битись двом подругам

16.11.11 18:35 6401

На Кубку України з боксу золото і срібло вибороли вінничанки: Олександра Сидоренко і Катерина Суслова

У фіналі жіночого боксерського турніру довелось битись двом подругам

За іронією долі у третій фінальний бій на ринг вийшли дві вінничанки і дві подруги Олександра Сидоренко і Катерина Суслова. Золото виборола Олександра, а срібло — Катерина. Коментувати ситуацію Олександра відмовилась, мовляв “самі розумієте... - подруги” - проте погодилась відповісти на інші запитання.

Олександра Сидоренко- Чому почала займатись спортом? Хто привів Вас у спорт?

- Хотілось навчитись і захищатись, і захищати. Коли зрозуміла, що я не вмію цього робити, то пішла до секції. Наша сім’я проживала у Калинівці певний час, тож особливого вибору не було. Довелось вибирати між волейболом і карате. Я записалась на карате у 12 років до Володимира Дармороза. Потім був кікбоксинг. Далі оділа рукавиці і зрозуміла, що хочу чогось іншого. А коли переїхали до Вінниці - перейшла до боксу.

- А хто тренував?

- Спочатку самостійно, а згодом Леонід Лоївський. З ним я почала серйозно боксувати. Без тренера практично неможливо чогось досягнути. Після 1,5 року тренувань ми з ним поїхали на чемпіонат Європи і у 2009 році я виборола бронзову медаль.

- Як відреагували батьки на таке не зовсім жіноче вподобання?

- Вони, напевне, більше боялись того, щоб я вулицями не ходила без діла. Батько і мати мене повністю підтримали. Вони колись займались парашутним спортом, тому до цього поставились нормально.

- Як друзі ставляться до Вашого захоплення, яке стало сенсом життя?

- Реакція найрізноманітніша. Дехто у захваті. А дехто навпаки. Чесно — мене не зовсім цікавить їх думка. Мої друзі всі займаються спортом, тому розуміють. З іншого боку, якби я слухала усіх знайомих, то б з дитинства не займалась спортом.

- Є інший вид діяльності?

- Це і є моя робота, бо я постійно на зборах, змаганнях... на це іде багато сил, тому важко суміщати.

- Кажуть за тобою вся спортивна Європа бігає?

- Трошки є (посміхається Олександра — Авт.) Але я тут, а вони там.

- Одразу признаєтесь, що боксерка?

- Я одразу людям не кажу, що боксую. Навіщо лякати? (жартує — Авт.) Є кохана людина, яка займається туризмом. Познайомились ми у Криму на зборах. Він родом з Криму, працював у банку, залишив роботу і переїхав до мене у Вінницю. Певно зрозумів, що мене до Криму “перетащити” буде важче. Обожнює гори, займається гірським альпінізмом і дуже за цим скучає.

- Разом у гори ходите?

- Думаю, це і стало тим спільним, яке нас об’єднало. Вид спорту — як родзинка, яка підкупила і мене, і його. Ми двоє, які прагнемо вверх, він — на вершину гори, а я вверх по спортивній драбині.

- Які плани на майбутнє? Сім’я?

- Ні, поки, у свої 25 планую поїхати на Олімпіаду, що буде проходити у Лондоні, і вигравати, потім ще одна, а згодом можна і про дітей задуматись. Треба зараз досягти чогось.

- У яких країнах завдяки боксу побували?

- Десь більше десятка набереться, але 20-ти не буде. У Венгрії, Китаї, на Барбадосі, Швеції, Данії, Норвегії, Польщі, Франції...

- Що найбільше запам’яталось з поїздок?

- Найкольоровіші спогади залишив, звичайно, Барбадос. Там все виглядає, як в рекламі шоколадки “баунті”. Без перебільшення: екзотика, пальми, блакитна лагуна. І Собор Паризької Богоматері, що у Франції. Я багато бачила соборів, але коли потрапляєш всередину цього, то втрачаєш мову.

- Не страшно “бити” особливо в обличчя інших дівчат?

- Нічого у цьому страшного немає, це лише надумані стереотипи. Все можна суміщати. Якщо жінки займаються бодібілдінгом, який я вважаю, не жіночим видом спорту.

- А як же травми? Переламані носи?

- Звичайно, це неприємно. Хто хоче собі зламати носа? Я не боюсь синців, зсадин, це все проходить, а ось коли вже може змінитись зовнішній вигляд, ніс зміститись... Це вже неприємно і страшно. Та, коли є мета, то закриваєш очі на все, і розставляєш пріоритети.

- У чому кайф боксу?

- Класно, коли виконуєш задачу, яку тобі поставили. Коли ти перемагаєш сама себе. Від цього отримуєш велике задоволення. Це як у роботі, коли ідеш по кар’єрній драбині. Ну й рівень тестостерону у жінок підвищується.

- Чи були у житті моменти, де довелось застосувати кулак?

- Я людина неконфліктна. Ні, не було.

- У чому різниця між чоловічим і жіночим боксом?

- Я не бачу різниці між ними. Просто чоловіки від природи сильні і тому сила удару жорсткіша. Навпаки, спорт допомагає по життю, навіть у самореалізації, укріплює твій характер, внутрішній стержень... У всьому іншому жінки ні у чому не поступаються чоловікам, ні у витривалості, ні у швидкості.

- А як же жіночність? спідниці?

- Я люблю ходити і у спідницях, і у платтях. Останні дуже подобаються. Можливо, тому що постійно на тренування одягаю джинси, штани. У них просто зручніше ходити. Якщо я хочу бути жіночнішою, то бокс не заважає. Хто хоче бути схожим на чоловіка, той і так буде на нього схожим. Це особисте бажання людини.

- Ви з Катею подруги, як виходите на ринг разом?

- Коли ми одягаємо рукавиці — у нас бувають момент, коли виникає спортивна злість. Але це так повинно бути, а у житті — ми подруги з Катериною Сусловою.

Наступного 2012 року жіночий бокс вперше стане Олімпійським видом спорту. Тому вінницька Олександра — олімпійська надія України.

Довідка:

У 2005 році - виграла чемпіонат України з боксу. У той час, як була 18-річною першокурсницею. Отримала звання майстра спорту. Згодом у 2009 році поїхала на чемпіонат Європи і виборола бронзову медаль.

Фото

У фіналі жіночого боксерського турніру довелось битись двом подругам

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Олександра МРУГ
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)