Українська, російська і англійська абетки з дерев розмістились на балконі Миколи Габрійчука. Така цікава колекція натуральних літер розпочалась з англійської “D” і збиралась протягом 11 років. Нині в його колекції, окрім літерного арсеналу, є цифри, щуки, вози, булави, вішалка для капелюхів і вішалка-дороговказ.
Автор не зайнявся такою роботою, якби не випадок із згаданою літерою «D». Ну вже надзвичайно дивно і чудернацько зрослась гілляка.
- Коли я жив у Броварах, то ходив у ліс, що в кілометрі від мого помешкання, на гімнастику. Там і побачив, як одна гілляка зрослась з іншою. Ну як тут не зупинитись, це ж таке диво природнє, - розповідає Микола Габрійчук. –Я ще не знав, що з цим робити і навіщо вона мені, проте додому приніс. А далі були «Я», «W». Буває, потрапляють на очі однакові літери, але різної будови, різної породи дерев. Наприклад, була у мене «Х», а потім знайшов другу. Тепер їх двоє: тато і мама. Я запам’ятовую гілку, потім беру ножівку і вирізаю. Найліпші для моєї абетки виявились ліщина, граб, сосна, черемуха, яблуня. Бувало, як піду зранку до лісу, то повертаюсь аж о 16 додому.
Із Броварів Микола Михайлович переїхав до Вінниці. І у Вінниці й триває колекціонування. При переїзді бібліотека класики не вмістилась, роздав знайомим, а ось літери забрав – вони доїхали у чотирьох коробках з-під телевізорів. Проживає на Свердловському масиві, тож для пошуків далеко не ходив – до алеї Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
- Дивлюся у липи ця гілляка туди, ця сюди. А для мене високо, що робити..? Я ж так не дістану. Оглядаюся, а там якась слюсарня-майстерня. Зайшов, кажу: таке й таке діло.... якщо у вас є така драбина, я вам десятку зразу віддам, лише дайте в оренду. Схопив, пішов, поставив, заліз, зрізав і втік, - згадує Микола Габрійчук.
Для того, щоб ліпше зберігався дерев’яний арсенал, власник надійно висушує літери, а щілини заливає клеєм ПВА. “Головне, - говорить він, - правильно висушити знайдене.
І куди це добро дівати?
Окрім “лісової абетки” Микола Габрійчук випадково зробив і щуку. Це сталось у Києві, на березі Дніпра, де вода підмила частину берега, а від ясеня було видно частину коріння.
- Думаю, виріжу із одного боку, почищу з іншого і буду мати собі “оце”, але для чого, ще не знав. Та поки тримав, розглядаю, а далі чоловік, який проходив повз, й каже: “А що це у вас за щука?” Я дивлюсь - й справді риба, - розказує Микола Габрійчук. - Але для когось моя робота — то звичайні дрова. Бо приходив до мене один письменник, так він просто посоромився це вголос сказати.
А колишній журналіст і редактор Микола Габрійчук вважає, що його надбання для інституту мовознавства чи інституту культури — знахідка. Паспортні дані кожної літери є: порода дерева, місце знаходження, дата знахідки... Тому він створив би окремий унікальний і єдиний музей, який, на думку Миколи Габрійчука, іноземці сприйняли б “на ура”.
А поки автор планує відвезти фото літер до провідного українського видавництва дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», щоб спробувати розмістити власні цікаві літери на форзаці книги. А всередині книги власник колекції розмістив би текст і цікаві історії про те, як шукав літери.