22 березня ось уже близько 20 років у світі офіційно відзначається як Міжнародний день води, який нагадує всім жителям планети про значення і важливість води і продовження життя на Землі. Це не день радості, це – день тривоги… Адже людині доступно для використання всього близько 1% водних ресурсів нашої планети, з яких значна частина щороку все більше виснажується і забруднюється!
Метою Всесвітнього дня води 2012 року є привернення уваги міжнародного співтовариства до взаємозв’язку між водою та продовольчою безпекою, адже вода є одним з основних вихідних факторів виробництва продуктів харчування, та й стійкість створених людиною агроекосистем підтримується за умови збереження біологічного й ландшафтного різноманіття в басейнах річок.
Природоохоронні організації басейну Південного Бугу в 2012 році відзначають Міжнародний день води в рамках акції «Хвилі Гіпаніса 2012». Зараз триває перший етап цієї акції – фотоконкурс «Гіпаніс 2012 – ракурси і сюжети». Проводиться громадський моніторинг стану Південного Бугу, його приток, цінних природоохоронних територій у басейні. Отримана інформація буде передана Басейновій раді Південного Бугу та опублікована.
Проблеми недостачі води, що однаково стосуються бідних та заможних країн, є першим дзвінком, що нагадує про необхідність захищати природу як джерело води. Україна за визначенням Європейської економічної комісії ООН, є водонезабезпеченою державою. За запасами води, доступними для використання в Україні, у середньоводні роки на людину припадає 1,09 тис м3, а у маловодні — 0,62 тис м3 води, а до водонезабезпечених відносять країни, водні ресурси яких не перевищують 1,5 тисячі м3 річного стоку на людину.
Централізованим водопостачанням забезпечено 65% українців: 83% — у містах, 26% у сільській місцевості (за даними звіту COWI, 2002). Водою з колодязів користується близько 11 млн. громадян України. За офіційними даними, 1,8 млн. колодязів забруднені. Понад 800 тисяч людей у 13 областях та АР Крим користуються привізною водою, часто низької якості.
У Міжнародний день води ми хочемо нагадати і владі, і представникам бізнесу, і самим собі – час долати стереотипи використання природних ресурсів. Ті «інвестори», котрі будують велетенські тваринницькі комплекси чи реконструюють гідроелектростанції до отримання позитивних висновків екологічної експертизи, «бідняки», котрі тулять свої «хатинки» на самий берег річки, «селяни- орендарі», котрі закидають гній у руслові ставки начебто для годівлі риби, можуть себе вважати Гераклами. Саме для них і про них поет Анатолій Бортняк склав геніального вірша «Версія подвигу», який не можу не процитувати повністю наостанок.
Спрямувавши русла двох річок на нечищені протягом 30 років Авгієві стайні, Геракл звільнив їх від гноїща за один день.
Вже стайні чисті, як промите скло.
Безмір’я гною, скопище тванюки
Навальним шквалом далі потекло –
На ближні села, на поля та луки.
І захлинулось в ньому все живе.
І пам’ять смертним смородом просякла.
… А міфотворець з пафосом назве
Це дійство сьомим подвигом Геракла.
Олена Яворська,
Голова Вінницької обласної екологічної асоціації
«Зелений світ Поділля»