«Завод довели до банкрутства, а нас зробили крайніми»
— Нас зробили крайніми, — каже один із членів страйкового комітету підприємства. — Переклали все з хворої голови на здорову. Комісія з Києва підтвердила, що завод штучно довели до банкрутства. Але замість того, щоб винних вивести на чисту воду, нам кажуть — самі винні, бо бездумно продали свої акції.
Після того, як вінницькі підшипниківці пікетували Кабмін, за їхніми словами, Прем’єр-міністр дала п’ять доручень своїм міністрам, щоб детально вивчили ситуацію на заводі.
— Це добре, що комісія зайняла позицію трудового колективу, — продовжує голова профкому. — Як нам пояснили, виявлено факти штучного доведення заводу до банкрутства, встановлено порушення закону про приватизацію. Але ж далі нічого не робиться. Тим часом завод не працює, люди без роботи, а власник уже оголосив про намір ліквідувати завод.
— Я особисто двічі виступав перед прем’єром, — наголошує голова профкому заводу Петро Тютюнов. — Мені вдалося донести до Тимошенко інформацію про те, що чиновники не виконують її доручення, але нічого не змінилося.
«Грали в карти і давали дулі горобцям...»
Про ще один спосіб знущання власників підшипникового заводу над робітниками останні розповіли на зборах трудового колективу. «Нас змушували виходити на роботу на сьому ранку і сидіти в цехах до третьої години дня і при цьому нічого не робити, це ж знущання чистої води», — розповів один з токарів підприємства. «Хто грав у карти, хто горобцям давав дулі... Не знаю, чи є ще десь таке?»
— Для чого це було робити? Щоб, бува, хтось десь ще не знайшов роботу, — робітники кажуть, саме так їм пояснювали представники власника.
Голова профкому підприємства Петро Тютюнов підтвердив цей факт. Така насмішка над робітниками тривала більше місяця. Поки профком не домігся скасування марних походів у цехи. «У разі, коли роботодавець не може забезпечити найманого працівника роботою, він зобов’язаний виплачувати йому 2/3 зарплати», — пояснює голова профкому. — Так гласить чинне законодавство. Тому людей заганяли в цехи. Мовляв, ми ж вам зобов’язані платити, будьте ласкаві і ви приходити на робоче місце».
Саме цієї частини зарплати добиваються нині робітники. Гроші виплатили тільки за травень 2008 року. Решту адміністрація заводу обіцяла повернути до першого лютого ц. р. Але слова не дотримала. Тоді робітники вийшли на вулицю і перекрили на дві години рух транспорту на Соборній у Вінниці, про що згадувалося вище.
— Нам приємно було чути підтримку зовсім чужих людей, — кажуть робітники підшипникового. — Ніхто з тих, хто виходив із зупинених трамваїв чи чекав у автомобілях, не дорікав нам за таку акцію. Навпаки, казали, що правильно робимо, всім треба виходити на вулицю і добиватися, щоб влада більше думала про людей.
Приблизно 300 чоловік уже пішли з заводу, знайшли іншу роботу. Ті, хто залишився, поки що добиваються зароблених грошей. Суми, про які йдеться, зовсім невеликі. Але власники підприємства все одно не поспішають їх віддавати. Робітники розуміють, що завод їм уже не відстояти. Усі, хто обіцяв допомогти в цьому, тепер співають іншої. Тому вони просять, щоб хоч зарплату повернули.