Опитування проводилося з 3 по 15 жовтня 2010 року. Усього опитано 2011 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України, похибка вибірки не перевищує 2,1 %.
Більшість опитаних переконана, що саме демократія – найбільш бажаний тип державного устрою для України (47 %), прихильність до авторитарного режиму виявили 19 %, для 16 % тип режиму у країні не має значення, а 18 % – певної відповіді дати не змогли.
Готовність взяти участь у виборах
Отже, згідно результатів дослідження, у виборах до місцевих органів влади 31 жовтня мають намір узяти участь «безумовно» 47 % опитаних і ще 29 % – «скоріш за все». Основний мотив участі у виборах – відчуття свого громадянського обов’язку (43 % респондентів). На другому місці за важливістю – побоювання, що, у разі неучасті у виборах, цим голосом може хтось скористатися. Це підштовхує до голосування 37 % потенційних виборців.
Очікування фальсифікацій
Тільки 8,5 % населення впевнені, що вибори пройдуть чесно, без фальсифікацій. Значна частина опитаних вважає, що окремі порушення будуть, але вони істотно не вплинуть на загальний результат (37 %). Водночас, більша частина населення очікує на серйозні порушення (30 % припускають, що результати можуть бути перекручені, а 14 % – впевнені, що все обов’язково буде підтасоване).
Зростає частка тих, хто не лише очікує фальсифікацій, а й готовий брати у них участь. Так, на питання: «Ви готові продати свій голос за гроші?» у 2009-му році відповідали «так» 9,5 % опитаних. У 2010-му році кількість бажаючих продати свій голос з різних причин зросла вже до 12,6 % респондентів.
Причинами того, що українські виборці готові продавати свої голоси, респонденти назвали:
- «жадібність: люди прагнуть заробити на всьому» (15,5 % опитаних),
- «скрутну матеріальну ситуацію» (42,3 % опитаних),
- «тому, що їм байдужі усі кандидати, чому б не заробити?» (34,6 %).
На питання: «За яку суму ви готові продати свій голос?», 73,2 % опитаних відповіли: «Мій голос не продається в принципі». А от ті, хто не гребує таким видом заробітку, поділилися на наступні групи: «за 50 гривень» – 0,5%, за 101-200 гривень – 3,2%, за 301-500 гривень – 4,2%. За понад 500 гривень готові йти на оборудку 14,3 % опитаних.
Зневіреність та розчарування
Примітний факт: на фоні високих побоювань щодо можливих фальсифікацій, від виборів до виборів зростає і соціальний песимізм людей. Так, на питання: «Як ви гадаєте, чи допоможуть вибори поліпшити ситуацію у вашому місті (селі)?» у 2006-му році дали відповідь: «вибори нічого не змінять» 36 % опитаних. У 2007-му цей варіант відповіді підтримали 40 %, а в 2010-му кількість песимістів збільшилась вже до 45 %.
Такий ріст апатії пояснюється, зокрема, тим, що виборці не вірять у виконання обіцянок кандидатами. Лише 2 % опитаних вважають, що усі передвиборчі обіцянки, які дають кандидати, будуть виконані, і лише 20 % респондентів – що буде виконана більшість обіцянок. Переважна частина опитаних думає, що або буде виконана незначна частина обіцянок (42 %), або нічого з обіцяного не буде виконано (27 %). Причому, порівняно з 2006-м роком, недовіра до слів кандидатів тільки зросла.
Негативна оцінка діяльності місцевих політиків підкріплюється закритістю роботи міських голів та депутатів. Наприклад, зі звітами мерів перед громадськістю у міжвиборчий період знайомі лише 12 % громадян, ще 40 % чули, що такі звіти були, але мало про них знають, а на думку 49 %, таких звітів не було взагалі. Зі звітами депутатів місцевих рад знайомі ще менше – 7 % громадян, ще 40 % здається, що такі звіти були, але вони про них не знають, а 53 % вважають, що звітів не було взагалі.