В межах проекту “Кращі практики енергозбереження на місцевому рівні”, що виконувався Консалтинговим об’єднанням “Центр громадської експеpтизи” (м. Київ), було зібрано інформацію про існуючі в Україні проекти та кращі практики із впровадження енергозбереження у житлово-комунальному господарстві України на місцевому рівні.
Загалом у межах проекту було зібрано інформацію щодо близько 230 проектів, які представляють 22 області України, Автономну Республіку Крим та м. Севастополь. Інформації щодо проектів з енергозбереження не надали Одеська і Закарпатська області, а також м. Київ. Із загальної кількості описів для публікації було відібрано 168 уже реалізованих практик та проектів, які перебувають на стадії активного впровадження.
У більшості описаних проектів використовуються досить типові технологічні рішення – переоснащення потужностей більш сучасним енергоефективним обладнанням або встановлення додаткового устаткування. Також значна частка у загальній кількості проектів припадає на проекти з переходу на використання в якості енергоресурсу місцевих видів палива (відходи деревини, тюкована солома, торфобрикети тощо) або електроенергії.
Питання про оригінальність чи інноваційність подібних технологічних рішень є доволі спірним, однак очевидно, що впровадження навіть типових проектів на великій кількості об’єктів по всій території країни дозволить суттєво скоротити енергоспоживання і матиме відчутний економічний ефект.
Рівень інноваційності проектів з енергозбереження значною мірою залежить від рівня обізнаності їх виконавців із новітніми технологіями у цій сфері. У більшості випадків технології імпортуються з-за кордону, і лише окремі проекти можна назвати унікальними за ідеєю чи виконанням.
Нововведенням, що почало активно впроваджуватися на багатьох теплогенеруючих підприємствах України, є технологія когенерації: за рахунок одночасного виробництва теплової та електроенергії, яка часто використовується на власні потреби підприємств або навіть постачається до загальної електрoмережі, досягається більш ефективне використання енергоресурсів. Також цікавим технологічним рішенням, яке набуває все більшого поширення в Україні, є встановлення теплоутилізаторів з метою використання надлишкової теплоти відхідних газів, що утворюються в процесі роботи обладнання, для підігріву гарячої води.
Інноваційними можна вважати проекти з використання в якості енергоресурсів відновлюваних джерел енергії та вторинних ресурсів промислових підприємств. В Україні кількість впроваджених проектів такого типу порівняно незначна, однак позитивний досвід з їх реалізації може популяризуватися і використовуватися за наявності відповідних ресурсів.
Окрему нечисельну категорію представляють проекти, суть яких полягала у здійсненні організаційних, а не технічних заходів. Кількість реалізованих проектів такого плану дійсно невелика, незважаючи на порівняну дешевизну та ефективність впроваджуваних заходів.
| Технологічне рішення | Частка у загальній кількості проектів, % |
| Проекти з використанням типових підходів (технічне переоснащення, додаткове оснащення тощо) | 54,5 |
| Проекти з використанням нетрадиційних технологій, серед них | 41,9 |
| - перехід на місцеві види палива | 15,0 |
| - перехід на електроопалення | 8,4 |
| - застосування нетрадиційних технологій (наприклад, когенерації) | 16,7 |
| - запровадження енергоменеджменту | 1,8 |
| Проекти, унікальні за ідеєю і технологічним рішенням |
3,6 |
На особливу увагу заслуговують деякі унікальні проекти: спорудження мережі міні-ГЕС для забезпечення електроенергією систем теплопостачання і водопостачання з використанням особливостей природного ландшафту (Південний берег Криму та м. Борислав Львівської області); реконструкція міської системи водопостачання з використанням системи подачі води самопливом (м. Почаїв Тернопільської області та м. Івано-Франківськ); комплексна реконструкція ділянки каналу “Сіверський Донець–Донбас”, під час якої для заміни бетонного покриття русла використовувався інноваційний геосинтетичний матеріал (Донецька область); впровадження проекту “Будинок “нуль” енергії”, що є зразком комплексного підходу до мінімізації споживання енергоресурсів із загальноміської мережі за рахунок використання відновлюваних джерел енергії та проведення ефективної теплоізоляції будівлі (м. Львів).
Переважна більшість із виявлених та описаних проектів з енергозбереження були здійснені або реалізуються у сфері теплопостачання як найбільш енергозатратній сфері житлово-комунального господарства України (67%), що значною мірою залежить від поставок і рівня цін на природний газ. Близько 40% проектів впроваджувались у сфері постачання гарячої води, при цьому у багатьох випадках їх реалізація мала комбінований ефект – економію енергоресурсів у сфері як постачання гарячої води, так і теплопостачання.
Значна кількість описаних проектів стосується сфер водопостачання (17%) і водовідведення (5%), оскільки на сьогодні рівень споживання електроенергії у них є досить високим, проте може бути знижений за рахунок доступних технологічних рішень.
Проекти з енергозбереження рідко бували спрямовані на покращення теплозахисних властивостей конструкцій житлових та інших споруд у процесі їх експлуатації (3%), хоча очевидно, що більшість багатоквартирних будівель в Україні мають низьку енергоефективність, яка, поряд з іншим, зумовлює постійні перевитрати енергоносіїв.
Головним стимулом для впровадження проектів з енергозбереження у житлово-комунальному господарстві України на даний час є зростання цін на енергоносії і, як наслідок, необхідність постійно підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги для населення.
Іншим важливим чинником є необхідність економії бюджетних коштів, що виділяються на утримання бюджетних закладів, тому значна частина проектів з енергозбереження впроваджується саме у секторі бюджетних установ.
Підвищення екологічної безпеки чи скорочення споживання невідновлюваних паливних ресурсів на даний час не є мотивуючим чинником при впровадженні проектів з енергозбереження. Це певною мірою свідчить про невисоку екологічну культуру посадовців і технічних працівників, відповідальних за впровадження проектів з енергозбереження.
У фінансуванні проектів з енергозбереження активно використовуються кошти як місцевих бюджетів та Державного бюджету України, так і підприємств, що надають житлово-комунальні послуги. Способи залучення приватних інвестицій, кредитних коштів і коштів міжнародної технічної допомоги або надто складні, або невідомі ініціаторам проектів з енергозбереження, тому використовуються відносно рідко (не більше ніж у 20% проектів).
На сьогодні зрозуміло, що сфера житлово-комунального господарства України має значний потенціал у напрямі скорочення енергоспоживання та покращення якості послуг. Проте багато доступних технічних та технологічних рішень використовуються недостатньою мірою – як, наприклад, покращення теплоізоляції будівель, когенерація, використання вторинних джерел енергії. У зв’язку з цим очевидна необхідність подальшої системної роботи у напрямі модернізації об’єктів та систем житлово-комунального господарства із використанням наявних місцевих ресурсів, а також пошуку інноваційних рішень для розв’язання проблем, що накопичилися у сфері енергозбереження за останні десятиліття.
Проект “Кращі практики енергозбереження на місцевому рівні” здійснювався Консалтинговим об’єднанням “Центр громадської експертизи” за підтримки Фонду Східна Європа на кошти, надані Посольством Швейцарії в Україні, Посольством Королівства Норвегія в Україні, Агентством США з Міжнародного Розвитку (USAID), та за сприяння Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.