— Купив його в Києві на виставці новітніх технологій, — розповідає. — Такий котел працює на відходах деревини, стружках, навіть на смітті.
Установка об’ємом 3 куб. м має топку, піддувало, вентилятор. Нагрів відбувається усередині за рахунок згорання, підігріву повітря й викиду його в повітряні рукави. На виході з котла температура +25–30°С.
— Обігріваємо столярний та покрасочний цеха, сушку для дошок — усе це площею 320 ”квадратів”, — продовжує директор. — На добу треба чотири мішки стружки. При 20-градусних морозах у цехах 20 градусів тепла. Люди працюють у сорочках.
Cтолярний цех споживає до 10 кВт електроенергії за годину. Щомісяця платять 3–4 тис. грн.
— Ми хочемо відказатися від центральної подачі електроенергії. Знаходимося на горі, то будемо ставити вітряк, який крутитиме генератор, — каже чоловік.
Вітряк коштує 20 тис. грн.
— Я за півроку викуплю вітряк і матиму свою електроенергію, — усміхається Ковінько. — Аналогічні вітряки бачив у Новограді-Волинському, Житомирі.
На підприємстві працюють 54 робітники, улітку — 76.
Установка об’ємом 3 куб. м має топку, піддувало, вентилятор. Нагрів відбувається усередині за рахунок згорання, підігріву повітря й викиду його в повітряні рукави. На виході з котла температура +25–30°С.
— Обігріваємо столярний та покрасочний цеха, сушку для дошок — усе це площею 320 ”квадратів”, — продовжує директор. — На добу треба чотири мішки стружки. При 20-градусних морозах у цехах 20 градусів тепла. Люди працюють у сорочках.
Cтолярний цех споживає до 10 кВт електроенергії за годину. Щомісяця платять 3–4 тис. грн.
— Ми хочемо відказатися від центральної подачі електроенергії. Знаходимося на горі, то будемо ставити вітряк, який крутитиме генератор, — каже чоловік.
Вітряк коштує 20 тис. грн.
— Я за півроку викуплю вітряк і матиму свою електроенергію, — усміхається Ковінько. — Аналогічні вітряки бачив у Новограді-Волинському, Житомирі.
На підприємстві працюють 54 робітники, улітку — 76.