— Ця біда почалася в нас ще 15 років назад, — розповідає жителька будинку Тетяна Штенгель, – коли почали зводити пристройку до будинку. Як сваї забивали, так дом і задрожав. А потім хилитися став. Спершу ми не помічали. Тільки стіни потріскали. А останній рік чашку з водою на стіл ставиш і видно нахил. Тарілки з холодним так і замерзають, ніби їх попідпирали чим.
У дворі будівельники укріплюють фундамент будинку. Кажуть, що нахил ліквідувати не зможуть, але будуть встановлювати палі, аби підтримувати будинок. Завдяки ремонту 9-поверхівка простоїть ще 50 років. Роботи завершать до грудня цього року. На них міська рада виділила більше 2 млн грн.
— У цьому домі невозможно помешкання продати – кричить з третього поверху 37-річна Вікторія Сивак. — В усіх агентствах ми як аварійні проходимо. У квартирі не те що ремонт, гвоздя забити боїмося. Так із відліпленими обоями і живемо.
На першому поверсі жінка чекає ліфт. Вона запрошує до свого помешкання на 4-й поверх.
— Коли в кухні ремонт робили, прийшлося 10 сантиметрів цементу накидати, аби пол рівний був, — показує 32-річна Олена Колосовська на кілочки, якими підпирають двері, аби ті не зачинялися від нахилу. — Інакше стіл потихеньку до вікна повз, а з ним і газова плита, і стільці. З вікна страшно виглянути, то, здається, ніби ось-ось впадеш.
У дворі будівельники укріплюють фундамент будинку. Кажуть, що нахил ліквідувати не зможуть, але будуть встановлювати палі, аби підтримувати будинок. Завдяки ремонту 9-поверхівка простоїть ще 50 років. Роботи завершать до грудня цього року. На них міська рада виділила більше 2 млн грн.
— У цьому домі невозможно помешкання продати – кричить з третього поверху 37-річна Вікторія Сивак. — В усіх агентствах ми як аварійні проходимо. У квартирі не те що ремонт, гвоздя забити боїмося. Так із відліпленими обоями і живемо.
На першому поверсі жінка чекає ліфт. Вона запрошує до свого помешкання на 4-й поверх.
— Коли в кухні ремонт робили, прийшлося 10 сантиметрів цементу накидати, аби пол рівний був, — показує 32-річна Олена Колосовська на кілочки, якими підпирають двері, аби ті не зачинялися від нахилу. — Інакше стіл потихеньку до вікна повз, а з ним і газова плита, і стільці. З вікна страшно виглянути, то, здається, ніби ось-ось впадеш.