— У селах залишилися працювати люди пенсійного та передпенсійного віку. Бракує лікарів сімейної медицини, вузьких спеціалістів, лаборантів.
Як заохотити молодих спеціалістів їхати в село?
— Потрібно підвищити зарплату. За розподілом після університету молодий фахівець затримується лише на три роки, які він зобов’язаний відпрацювати. І справа навіть не в житлі — голови сільрад уже зрозуміли, як важливо надати помешкання лікарям. Річ саме у спроможності медика утримувати сім’ю. На тисячу гривень це зробити неможливо.
Як в інших країнах розв’язують цю проблему?
— Ми єдина держава в Європі, де немає медичного страхування. А саме завдяки йому можна отримати додаткові кошти для галузі. У страховому полісі зазначений перелік послуг для пацієнта. Медпрацівників він стимулює бути відповідальними. Адже страхова компанія може покарати їх за неякісні послуги. Або пацієнта — за невиконання приписів лікаря.
Хто і як контролює роботу сільського лікаря?
— Медичні заклади підпорядковуються сільським радам. Раз на п’ять років лікарі проходять атестацію та курси підвищення кваліфікації.
Де ви самі лікуєтесь?
— Я не пам’ятаю, коли був на лікарняному. Якщо захворію — призначаю лікування собі сам. Це традиційні ліки, які продаються в аптеках. Моя сім’я також лікується за місцем проживання. У ”Феофанію” не звертаємося.