Польський режисер Кшиштоф Зануссі у вінницькому кінотеатрі ”Родина”До кінотеатру режисер приїздить ”тойотою” кольору металік із номерами польського дипломатичного корпусу. Показують його фільм ”Персона нон ґрата” 2005 року. Картина про таємниці родини польських дипломатів. У головній ролі — режисер Микита Михалков. Він зіграв міністра закордонних справ Росії.

— Открою вам секрет. Много снимали в Уругвае, но Михалкова там нет. Он отказался ехать. Пришлось заменить его польским дублером, — каже Зануссі. Зазначає, що російську мову добре вивчив ще у школі.

У вестибюлі режисерові пропонують кілька видів чаю.

— Тільки зелений, — просить. — Я люблю Вінницю. Домовився з мером Володимиром Гройсманом, що зніму фільм про ваше місто. Він запропонував дуже лояльні умови. Безкоштовно надають готелі, ресторани, транспорт. Предки моєї дружини Ельжбети з роду Грохольських володіли маєтками у приміських селах Стрижавці та П’ятничани (останнє тепер у межах Вінниці. — ”ГПУ”). У 1980-х із дружиною ми вночі таємно приїхали подивитися, чи збереглися помістя. У Стрижавці на місці будинку — колонія, нас туди не пустили. Місцеві розказали, що 1937-го зруйнували родинний склеп Грохольських. У Вороновиці маєток зберігся, там діє музей авіації.

Каже, завжди згадує Вінницю у стрічках.

— У ”Персоні нон ґрата” ввів трьох повій — двох польок і вінничанку. Дівчину з Вінниці зробив моральнішою. Поляки за це на мене образилися.

Останній фільм ”Серце на долоні” Зануссі знімав у Києві та Варшаві. У головній ролі 67-річний Богдан Ступка. Він грає польського олігарха, якому пересадили серце. Із цією роллю на Римському кінофестивалі українця визнали найкращим актором.

— Роль олігарха писав спеціально для Ступки. Де взяти в Польщі нормального олігарха? У нас вони невиразні. Від гри Богдана я в захваті. Італійці дивувалися, чому раніше не бачили цього актора. Казали, це зірка європейського масштабу.

Режисер походить з італійського роду-виробника побутової техніки ”Зануссі”.

— Дідусь не розумів мого захоплення кіно. 1980-го я запросив його на Венеціанський кінофестиваль. Зала 10 хвилин аплодувала моїй стрічці ”Контракт” стоячи. А дідусь нічого не сказав. Питаю: ”Ну, ти бачиш, як мені аплодують?” — ”Аплодують? Що з того? Коли я заходжу на свою фабрику, мені теж усі аплодують”, — розвернувся й пішов. На ранок усі газети вийшли з моїм іменем. Дід прибігає до мене у спальню: ”Ти знаєш, скільки коштує сантиметр реклами у цих газетах? Мільйони! Ми нічого не платили, і наше прізвище на перших сторінках”.

8 квітня у столичному ”Кінопалаці” Зануссі презентував свою стрічку ”Серце на долоні”. На широкі екрани фільм вийде восени. На спільну прес-конференцію Богдан Ступка спізнюється на 40 хв. Доки його немає, режисер шепочеться з директором Української кінофундації Андрієм Халпахчі, 57 років.

— Моя професія — це ніби гра в казино, — каже Зануссі. — Україна просить зняти фільм про Голодомор 1933-го. Робитиму картину від імені французького фотокореспондента. Він бреше, бо в Парижі не хочуть чути про голод в Україні, там Сталіна уявляють солодким і добрим. Ще мрію зняти Софі Лорен і поєднати в одній стрічці актрису з Норвегії Лі Куль і польку Майю Комаровську. Вони між собою схожі.

17 червня режисер відзначатиме 70-річчя.

— На свято запрошу багато гостей. Уже кілька років ведемо з дружиною гостьову книгу. Маємо понад 1,5 тисячі записів. Як хтось схоче пожити у нас, будемо раді. Тільки треба попередити.

Богдан Ступка підморгує режисерові. Розповідає про виставу ”Маленькі подружні зради”. Її поставив Зануссі у столичному театрі ім. Франка 2007-го.

— Як пан Кшиштоф закінчив ставити, запросив усіх студентів із мого курсу до Варшави. Він — світовий альтруїст. 29 студентів жили в нього вдома тиждень. Дружина всім готувала їсти.


Переглядів: 3849
Поширень: 0