До уваги брали особисті досягнення претенденток, їхню популярність, уміння заробляти. Для цього опитали журналістів, посадовців, бізнесменів і відомих людей області, врахували думку читачів, які телефонували до редакції. Переможці опитування наведені за абеткою. Із минулорічного рейтингу наречених заміж вийшли Юлія Фицайло і Яна Новіцька.
Софія Андрющенко, 20 років
Радіомонтажниця. Щомісяця заробляє до 3 тис. грн
— Коли кажу про свою професію, усі думають, що я монтую антени. А я паяю плати до акустичних систем. У нас династія радіомонтажників, мій батько та мати також ними були. Робота важка і шкідлива. Випаровуються шкідливі речовини, свинець та інша гадость. Емаль на зубах від цього руйнується.
Чого стала радіомонтажницею?
— Одразу після школи вирішила, що треба заробляти гроші. Із часом, певно, покину. Навчаюся на економіста-кібернетика у Вінницькому політесі. А ще граю на барабанах. Подобається панк-рок. Із друзями думаємо свою групу створити.
Яким бачиш свого майбутнього чоловіка?
— Він має бути старшим на шість-сім років. Високий брюнет, стрункий. Головне, щоб роботящий, але не трудоголік. Якраз зараз розходжуся із хлопцем. Його звати Максим, йому 20 років. Він хороша людина, але ми не зійшлися характерами. Прожили разом півтора року, думали про весілля. Його батьки були проти. Казали, що я гонориста.
Уявляла, яким буде весілля?
— Тільки не традиційним. Коли буду одружуватися, із найближчими рідними та друзями поїдемо до моря. Хотілося б за кордон, бо я там ще не була. Думаю, то була б Іспанія.
У чому секрет сімейного щастя?
— Жити з батьками, які все робитимуть. Це я так жартую! Якщо чесно, готувати не вмію і не люблю. Щастило, бо всі мої хлопці це робили набагато краще за мене. Необхідно хоча б раз у місяць організовувати романтичні вечері. Одного разу Макс на якесь свято на ліжку пелюстками троянд виклав велике серце.
Ольга Безпалько, 20 років
Переможниця конкурсу ”Міс Вінниця-2009”
Працює в ювелірному центрі ”Діадема” менеджером із реклами. Цього року закінчила факультети: економічний — стаціонарно та юридичний — заочно Вінницького кооперативного інституту. І вступила до магістратури Національного університету фінансів при Міністерстві економіки.
— Це одне з найбільших моїх досягнень, — каже. — Навчаюся на державній формі. Було всього п’ять місць, я пройшла по балах третьою.
Чим захоплюєшся?
— Подобається малювати простим олівцем або чорнилом. Роблю це, тільки коли є настрій. Півроку тому захопилася стрільбою, ходжу в тир.
Як змінилося життя після конкурсу?
— Стала популярною. Спочатку важко було, тепер звикла. Якщо впізнають на вулиці, просто всміхаюсь у відповідь. Почали запрошувати на різні світські заходи ведучою, членом журі.
Якою косметикою користуєшся?
— ”Ґарньєр”, ”Колор Мі”. Тьотя з Америки присилає засоби ”Лореаль”. Макіяж завжди роблю сама. Навіть на конкурсі ”Міс Україна” переробляла після стиліста, бо мені не сподобалося.
Де одягаєшся?
— Конкретної точки немає. Краще мати одну якісну річ, ніж багато будь-чого. Інколи сама шию.
Умієш готувати?
— Люблю пекти торти, шарлотки, кекси, пиріжки.
Яким бачиш майбутнього чоловіка?
— Відповідальним, розумним, перспективним, комунікабельним, із почуттям гумору. Подобаються чорняві хлопці. І в ньому має бути якась родзинка, яка при зустрічі зачепить.
Як хотіла б відсвяткувати весілля?
— У тісному колі — родичі та друзі. Але обов’язково з вінчанням у церкві.
Людмила Гут, 24 роки
Старший лейтенант міліції, інспектор ДАІ
Родом із Гайсина. Закінчила Донецький інститут внутрішніх справ.
— Знайомитися на вулиці некоректно. А з мого боку, непрофесійно, — зауважує Людмила на запитання, як часто до неї заграють чоловіки-водії, яких зупиняє.
А приймати компліменти можеш?
— Жінок-автоінспекторів у Вінниці небагато — я та ще з п’ять колег. Усі нас роздивляються. Але я не звертаю уваги — ні на компліменти, ні на погляди.
Подарунки приймаєш?
— Бувало, просто так дарували квіти, коли була не на роботі. Але якщо людина не симпатична мені, відмовлялася їх приймати. Бо візьмеш — і даси привід.
Колеги-чоловіки, напевно, приділяють багато уваги?
— Якщо і є в когось симпатії, тримають їх при собі. Як приклад, свята. Жінок у нас поздоровляють загально. Кожен із квіточкою чи шоколадкою бігати не буде.
Ти маєш коханого. Він часом не з твоєї роботи?
— Я — міліціонер, а в нас не прийнято багато розповідати про себе. Тому хто він і звідки — не скажу. Але він чудовий. Такий, яким має бути справжній чоловік. Непередбачуваний, може подарувати оберемок квітів о п’ятій ранку. Я по життю лідер, він — також. Проте ми легко вживаємося, бо розуміємо одне одного.
Про весілля вже думали?
— Так. Має обов’язково бути лімузин, красиве плаття. Таке свято буває раз у житті. Його необхідно провести так, щоб залишилося багато спогадів.
Оксана Западнюк, 25 років
Менеджер корпорації ”Чорноморнафтогаз”
Родом із райцентру Тростянець. Закінчила магістратуру Київського національного аграрного університету. Зараз працює і водночас навчається на вечірніх курсах в Інституті бізнесу.
— Квартиру знімаю. У власному автомобілі потреби немає: краще їздити громадським транспортом, аніж годинами стояти у пробках. Якщо вже треба машина — це коли я в Тростянці — беру мамину ”ауді” або татового ”ленд-ровера”.
Багато грошей витрачаєш на гардероб і косметику?
— О, я це люблю! У середньому щомісяця трачу на нові речі дві тисячі гривень. Люблю джинси, але робота зобов’язує до ділового стилю. Купую косметику фірм ”Лореаль”, ”Ів Сен-Лоран”, Шанель.
Заміжжя у твоїх планах є?
— Буде нормальна людина — буде весілля. Критерії ”нормальності” — врівноважений, із чоловічим характером, але не агресивний. Звичайно, має бути здатним утримувати сім’ю. А ще — має бути старшим від мене років на 5–10.
Як розважаєшся?
— Буваю з друзями в караоке-барах. Люблю співати. Зрідка ходжу у вечірні клуби — лише щоб скинути напругу. А ще стараюся не пропускати прем’єри фільмів.
Чула, що ти захоплюєшся футболом...
— Дуже люблю ходити на футбольні матчі. Мені все одно, яка команда грає — прихильності до когось не маю. Подобається настрій на аренах, футбольний азарт, відчуття гри і причетності до цієї гри. На матчі ходимо однією компанією — там і хлопці, і дівчата є. Тому з майбутнім чоловіком я залюбки розділю його захоплення футболом.
Ірина Заступ, 30 років
Працює в Державній судовій адміністрації України головним спеціалістом організаційного забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів
Півроку тому перебралася з Вінниці до Києва.
— Вирішила переїхати одразу після декрету. У мене 3-річна донечка Єлизавета. До цього у Вінниці працювала помічником адвоката. Батьки працювали в міліції. Я з дев’ятого класу знала, що буду працювати в цій сфері. Закінчила юрфак Київського національного університету Шевченка.
У тебе модельна зовнішність. Про кар’єру в цій галузі не думала?
— Коли навчалася в універі, співпрацювала зі столичним модельним агентством ”Єва”. Була ”Віце-міс Львів-1999”. Мені цей бізнес не подобається. Я по характеру не така людина, щоб під когось підлаштовуватися, як вимагає ця професія.
Серед суддів багато чоловіків, відчуваєш до себе підвищену увагу?
— Будь-які стосунки, чи особисті, чи ділові, чимось схожі на слова з мультяшної пісні: ”Как вы яхту назовете, так она и поплывет”. З перших же днів своєю поведінкою показую, що я не шукачка службових романів. А серйозна ділова людина.
Що ти цінуєш у чоловіках?
— Він має бути добрим, мудрим, терплячим. Не настирним, бо від такої людини хочеться втекти і зробити все навпаки. Я — запальна, вогняна, легко можу роздратуватися. Мужчина повинен мати талант вчасно заспокоїти. Підібрати правильний момент, слово. У моєму житті був ідеальний чоловік. Прожили разом п’ять років. Він пропонував одружитися. Уже подарував каблучку. Але бути разом не судилося.
Де купуєш одяг?
— Практично весь мій одяг від вінницького дизайнера Ольги Родченко. Вона моя подруга, разом вигадуємо моделі. А купувати в магазинах не цікаво. Діловий стиль трохи набридає. У неробочій час спокійно можна одягнути джинси, кросівки.
Як уявляєш собі освідчення?
— Скромне зізнання, без пафосу. Якщо люди кохають одне одного, вони і так все розуміють.
Ірина Ковтуненко-Кринична, 23 роки
Єдина викладачка китайської мови в Ладижині
Крім китайської, викладає англійську в місцевій школі N4. Закінчила Інститут східної лінгвістики.
— До 10 класу була переконана, що стану лікарем. А в 11-му захотілося вивчати мови. Узялася за англійську. Потім переді мною розклали багато книжечок: ”це персидська”, ”це японська”, ”це арабська”... Звабила китайська. Вона — особлива. У ній немає абетки. Освічений китаєць знає близько семи тисяч ієрогліфів. Для читання офіційної китайської преси потрібно знати три-чотири тисячі. Ієрогліф не прочитаєш, якщо його не знаєш, потрібно знати ключі. Якщо основного ключа немає, рахую лінії. Слухати треба уважно, бо є багато ієрогліфів, які звучать практично однаково, а означають різне. Є в китайській мові таке поняття, як тон. Саме на тон звучання треба звертати увагу. Чуємо, наприклад, коротеньке ”ма” — значить ”мама”. Легка присутність здивування у звучанні — і це вже запитальна частка, звук ”а” пливе вниз-вгору — і ”ма” — це кінь, ”а” повзе вниз — ”ма” означає ”сваритися”.
Перекладачкою часто запрошують?
— Так, бо знавців східних мов мало. Зараз вивчаю ще й турецьку — по Інтернету.
Доньку виховуєш самостійно?
— Моїй Вероніці 3 роки. Виховую сама, трохи допомагають батьки.
Яким має бути чоловік твоєї мрії?
— Щоб допомагав в усьому, поважав, щоб скрізь був людиною — і вдома, і на роботі. Вік значення не має.
Де б хотіла побувати за кордоном?
— У Китаї. Але квиток тільки в один бік коштує тисячу доларів. А от жити і вчитися там набагато дешевше, ніж у Києві.
Феріде Назарова, 19 років
Донька бізнесмена Ельдара Назарова
Ходять чутки, що Феріде Назарову батько відправив жити за кордон. Ніби він переховує дочку від когось. Ельдар Назаров — власник торгово-розважального комплексу ”Феріде”, директор спільного українсько-турецького підприємства ”Торговий дім Ел-Тур”. Виробляє домашній текстиль. Із 2002 року має у Вінниці фабрику, яка випускає ковдри, постільну білизну.
Торговий комплекс ”Феріде” — найдорожче приміщення у Вінниці. Його відкрили торік 28 листопада, назвали на честь єдиної доньки підприємця. Загальна площа 8 тис. кв. м, має чотири поверхи торгових залів. Є центр краси зі СПА-салоном. На шостому поверсі — ресторан з елітним коньячно-сигарним залом. На п’ятому — готель. Фішка номера люкс — ванна кімната площею 20 кв. м. Фасад комплексу оздоблений суцільним склом, на якому не видно швів з’єднання.
У Феріде запитували, чи заздрять подружки, що на її честь збудований комплекс.
— Ви знаєте, у мене подружок немає, — відповіла вона.
Двоповерховий будинок Назарових розміщений у мікрорайоні Корея.
— Колись то був найкращий дім на все місто, — розповідає сусідка 26-річна Лілія. — Хоч високий бетонний забор прикриває будинок, ми намагалися його роздивитися. Феріде нечасто випускали гратися з дітьми. Пам’ятаю, узимку кілька разів вона ходила з нами кататися на санках. Хороша, без всяких понтів.
Близько року тому мати дівчини Фатіма пішла від Ельдара до одного з вінницьких спортсменів. Феріде залишилася з батьком.
— Скромна дівчинка, видно, батько тримав її в їжових рукавицях, — каже колишня працівниця ”Феріде”, імені просить не називати. — Бачила її нечасто, бо вона паралельно з навчанням у Вінницькому торгово-економічному універі працювала на батьковій фірмі. Із головним бухгалтером вела справи Назарова. Розлучення батьків важко їй далося.
Торік 20 березня Феріде Назарова потрапила в аварію на батьковому позашляховику бізнес-класу ”інфініті” (коштує від $84 тис. — ”ГПУ”).
Ірина Приходько, 29 років
Працює в посольстві в Греції
Має дві вищі освіти. Закінчила економічний факультет торгового університету у Вінниці та Гронінгенський факультет міжнародної економіки в Нідерландах. Про успіхи Ірини розмовляємо з її матір’ю Вікторією Приходько.
Донька часто приїжджає додому?
— Раз на рік, коли в неї відпустка, а так звідти приїздити дорого. Там має власну машину БМВ, квартиру, яку їй оплачує посольство.
Чим захоплюється?
— Грає в теніс, любить кататися на гірських лижах, подорожує. Доки вчилася в Голландії — об’їхала пів-Європи.
Якою косметикою користується?
— Купує ”Ньювейс” і ”Цептор”. Любить бразильську косметику — вона якісна.
Де одягається?
— Ірина часто буває в робочих поїздках у Франції, Італії. Там купує собі красиві речі, у тому числі й на розпродажах. Ми порівнювали з цінами в нас, то виходить, що в Україні в два-три рази дорожче. Кілька суконь для урочистих прийомів придбала у вінницькому магазині ”Great by Clousing”. Там є ексклюзивне вбрання від українських дизайнерів.
Чи любить готувати?
— Смачно готує пасту, страви із морепродуктів, запікає рибу. А от варити борщ і ліпити пельмені не вміє. Зате коли приїжджає до нас у гості, борщ їсть залюбки.
З кимось зустрічається?
— Бойфренд у неї є, та нас із ним вона ще не знайомила.
Яким би хотіла, щоб було весілля?
— Сучасним, без довгих застіль. Із конкурсами, розіграшами, дотепними поздоровленнями.
Світлана Тросюк, 21 рік
Срібна призерка Кубка світу з боротьби сумо. Завоювала близько 80 медалей
— Коли всі одягаю на себе, то спина болить. Важать до 10 кілограмів, — усміхається Світлана. — На сумо пішла випадково. У школі однокласниці записалися на дзюдо та самбо, а я з ними за компанію. Нічого не вміла, навіть кувирок зробити. Подружки скоро закинули тренування. А я через три місяці завоювала третє місце на чемпіонаті України. Потім запропонували перейти на сумо.
Із хлопцями в дитинстві билася?
— Ніколи! Завжди була спокійною дитиною. Мене у школі та в мікрорайоні, живу на Тяжилові, усі знали. Мою фотографію часто вивішували на дошці пошани, бо щастило на перемоги. Тому ніхто ніколи не чіплявся.
Дома часто буваєш?
— Лише в грудні та січні. Практично весь інший час то в дорозі, то на чемпіонатах. У складі збірної України об’їздила мало не весь світ. Зараз готуюся до чемпіонату в Японії.
Сумуєш за домашньою їжею?
— Звичайно. Коли є вільний час, готую сама. Можу запросто зробити фаршировану рибу.
Ким працюватимеш після закінчення спортивної кар’єри?
— Зараз на п’ятому курсі Київського національного університету внутрішніх справ. Навчаюся на юриста. Якщо покину спорт, років зо два перепочину. А потім хочу піти в міліцію. Тільки не в спецпідрозділ, а працювати в офісі.
Про створення сім’ї думала?
— Якщо і одружуватися, то з людиною, яку кохаєш. Поки що такої не маю. Більшість хлопців курять, п’ють, матюкаються. Якщо піти з такими в кафе, то зі стида можна згоріти!
Яким має бути твій майбутній чоловік?
— Відповідальною, розуміючою людиною, щоб не лінувався заробляти гроші. Подобаються чорняві, атлетичної статури.
Роксолана Шостак, 17 років
Донька власника мережі вінницьких ломбардів 56-річного Василя Шостака та матері-героїні Ніни Шостак
У родині дев’ятеро дітей. Роксолана навчається у Вінницькому торгово-економічному інституті за спеціальністю маркетолог. Мріє відкрити власну рекламну агенцію.
— Наша сім’я патріархальна, строгий батько. Але це добре. Ми привчені до порядку, — каже Роксолана. — Відпочиваємо красиво: у кіно, ресторанах, боулінг-клубі. Любимо театр. Остання вистава, на яку ходили, — ”Імператриця”. Зрідка батько може дозволити піти в нічний клуб.
Дівчина любить класичний одяг. У гардеробі переважають сукні. Найдорожча — коктейльна від ”Армані” за $1000. Коштовності дарують рідні, але є кілька і від прихильників.
— На тиждень батьки дають мені 300 гривень кишенькових грошей. Інколи старший брат Юрій-Януарій дещо підкидає. Я й сама підробляю. Із 19-річним братом Мстиславом працюємо моделями в агентстві ”Фешн вік”. За один вихід нам платять 60 гривень, а виходів може бути п’ять-шість.
Від хлопців, мабуть, немає відбою?
— Я ще не зустріла достойного.
Яким він має бути?
— Особистістю — сильним, мужнім, самодостатнім. Зовнішність і матеріальні статки ролі не грають. Заміж виходитиму тільки за коханого чоловіка.
Цього року тебе бачили на Параді наречених.
— Я була в розкішній, із великим шлейфом весільній сукні одного з львівських дизайнерів. Залюбки одягла б таку до загсу. Мрію про великомасштабне весілля. Мій кумир — Анастасія Волочкова. У неї було п’ять весільних суконь. Я хочу три: до загсу, на вінчання і на бенкет.
Хочеш мати власне авто?
— Планую років через два записатися в автошколу. Тато каже — краще, щоб чоловік возив. Але я хочу сама керувати машиною. Подобається ”Порш Каєн” білого кольору.
Читайте також:
- 10 найзавидніших женихів Вінниччини
Софія Андрющенко, 20 роківРадіомонтажниця. Щомісяця заробляє до 3 тис. грн
— Коли кажу про свою професію, усі думають, що я монтую антени. А я паяю плати до акустичних систем. У нас династія радіомонтажників, мій батько та мати також ними були. Робота важка і шкідлива. Випаровуються шкідливі речовини, свинець та інша гадость. Емаль на зубах від цього руйнується.
Чого стала радіомонтажницею?
— Одразу після школи вирішила, що треба заробляти гроші. Із часом, певно, покину. Навчаюся на економіста-кібернетика у Вінницькому політесі. А ще граю на барабанах. Подобається панк-рок. Із друзями думаємо свою групу створити.
Яким бачиш свого майбутнього чоловіка?
— Він має бути старшим на шість-сім років. Високий брюнет, стрункий. Головне, щоб роботящий, але не трудоголік. Якраз зараз розходжуся із хлопцем. Його звати Максим, йому 20 років. Він хороша людина, але ми не зійшлися характерами. Прожили разом півтора року, думали про весілля. Його батьки були проти. Казали, що я гонориста.
Уявляла, яким буде весілля?
— Тільки не традиційним. Коли буду одружуватися, із найближчими рідними та друзями поїдемо до моря. Хотілося б за кордон, бо я там ще не була. Думаю, то була б Іспанія.
У чому секрет сімейного щастя?
— Жити з батьками, які все робитимуть. Це я так жартую! Якщо чесно, готувати не вмію і не люблю. Щастило, бо всі мої хлопці це робили набагато краще за мене. Необхідно хоча б раз у місяць організовувати романтичні вечері. Одного разу Макс на якесь свято на ліжку пелюстками троянд виклав велике серце.
Ольга Безпалько, 20 роківПереможниця конкурсу ”Міс Вінниця-2009”
Працює в ювелірному центрі ”Діадема” менеджером із реклами. Цього року закінчила факультети: економічний — стаціонарно та юридичний — заочно Вінницького кооперативного інституту. І вступила до магістратури Національного університету фінансів при Міністерстві економіки.
— Це одне з найбільших моїх досягнень, — каже. — Навчаюся на державній формі. Було всього п’ять місць, я пройшла по балах третьою.
Чим захоплюєшся?
— Подобається малювати простим олівцем або чорнилом. Роблю це, тільки коли є настрій. Півроку тому захопилася стрільбою, ходжу в тир.
Як змінилося життя після конкурсу?
— Стала популярною. Спочатку важко було, тепер звикла. Якщо впізнають на вулиці, просто всміхаюсь у відповідь. Почали запрошувати на різні світські заходи ведучою, членом журі.
Якою косметикою користуєшся?
— ”Ґарньєр”, ”Колор Мі”. Тьотя з Америки присилає засоби ”Лореаль”. Макіяж завжди роблю сама. Навіть на конкурсі ”Міс Україна” переробляла після стиліста, бо мені не сподобалося.
Де одягаєшся?
— Конкретної точки немає. Краще мати одну якісну річ, ніж багато будь-чого. Інколи сама шию.
Умієш готувати?
— Люблю пекти торти, шарлотки, кекси, пиріжки.
Яким бачиш майбутнього чоловіка?
— Відповідальним, розумним, перспективним, комунікабельним, із почуттям гумору. Подобаються чорняві хлопці. І в ньому має бути якась родзинка, яка при зустрічі зачепить.
Як хотіла б відсвяткувати весілля?
— У тісному колі — родичі та друзі. Але обов’язково з вінчанням у церкві.
Людмила Гут, 24 рокиСтарший лейтенант міліції, інспектор ДАІ
Родом із Гайсина. Закінчила Донецький інститут внутрішніх справ.
— Знайомитися на вулиці некоректно. А з мого боку, непрофесійно, — зауважує Людмила на запитання, як часто до неї заграють чоловіки-водії, яких зупиняє.
А приймати компліменти можеш?
— Жінок-автоінспекторів у Вінниці небагато — я та ще з п’ять колег. Усі нас роздивляються. Але я не звертаю уваги — ні на компліменти, ні на погляди.
Подарунки приймаєш?
— Бувало, просто так дарували квіти, коли була не на роботі. Але якщо людина не симпатична мені, відмовлялася їх приймати. Бо візьмеш — і даси привід.
Колеги-чоловіки, напевно, приділяють багато уваги?
— Якщо і є в когось симпатії, тримають їх при собі. Як приклад, свята. Жінок у нас поздоровляють загально. Кожен із квіточкою чи шоколадкою бігати не буде.
Ти маєш коханого. Він часом не з твоєї роботи?
— Я — міліціонер, а в нас не прийнято багато розповідати про себе. Тому хто він і звідки — не скажу. Але він чудовий. Такий, яким має бути справжній чоловік. Непередбачуваний, може подарувати оберемок квітів о п’ятій ранку. Я по життю лідер, він — також. Проте ми легко вживаємося, бо розуміємо одне одного.
Про весілля вже думали?
— Так. Має обов’язково бути лімузин, красиве плаття. Таке свято буває раз у житті. Його необхідно провести так, щоб залишилося багато спогадів.
Оксана Западнюк, 25 роківМенеджер корпорації ”Чорноморнафтогаз”
Родом із райцентру Тростянець. Закінчила магістратуру Київського національного аграрного університету. Зараз працює і водночас навчається на вечірніх курсах в Інституті бізнесу.
— Квартиру знімаю. У власному автомобілі потреби немає: краще їздити громадським транспортом, аніж годинами стояти у пробках. Якщо вже треба машина — це коли я в Тростянці — беру мамину ”ауді” або татового ”ленд-ровера”.
Багато грошей витрачаєш на гардероб і косметику?
— О, я це люблю! У середньому щомісяця трачу на нові речі дві тисячі гривень. Люблю джинси, але робота зобов’язує до ділового стилю. Купую косметику фірм ”Лореаль”, ”Ів Сен-Лоран”, Шанель.
Заміжжя у твоїх планах є?
— Буде нормальна людина — буде весілля. Критерії ”нормальності” — врівноважений, із чоловічим характером, але не агресивний. Звичайно, має бути здатним утримувати сім’ю. А ще — має бути старшим від мене років на 5–10.
Як розважаєшся?
— Буваю з друзями в караоке-барах. Люблю співати. Зрідка ходжу у вечірні клуби — лише щоб скинути напругу. А ще стараюся не пропускати прем’єри фільмів.
Чула, що ти захоплюєшся футболом...
— Дуже люблю ходити на футбольні матчі. Мені все одно, яка команда грає — прихильності до когось не маю. Подобається настрій на аренах, футбольний азарт, відчуття гри і причетності до цієї гри. На матчі ходимо однією компанією — там і хлопці, і дівчата є. Тому з майбутнім чоловіком я залюбки розділю його захоплення футболом.
Ірина Заступ, 30 роківПрацює в Державній судовій адміністрації України головним спеціалістом організаційного забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів
Півроку тому перебралася з Вінниці до Києва.
— Вирішила переїхати одразу після декрету. У мене 3-річна донечка Єлизавета. До цього у Вінниці працювала помічником адвоката. Батьки працювали в міліції. Я з дев’ятого класу знала, що буду працювати в цій сфері. Закінчила юрфак Київського національного університету Шевченка.
У тебе модельна зовнішність. Про кар’єру в цій галузі не думала?
— Коли навчалася в універі, співпрацювала зі столичним модельним агентством ”Єва”. Була ”Віце-міс Львів-1999”. Мені цей бізнес не подобається. Я по характеру не така людина, щоб під когось підлаштовуватися, як вимагає ця професія.
Серед суддів багато чоловіків, відчуваєш до себе підвищену увагу?
— Будь-які стосунки, чи особисті, чи ділові, чимось схожі на слова з мультяшної пісні: ”Как вы яхту назовете, так она и поплывет”. З перших же днів своєю поведінкою показую, що я не шукачка службових романів. А серйозна ділова людина.
Що ти цінуєш у чоловіках?
— Він має бути добрим, мудрим, терплячим. Не настирним, бо від такої людини хочеться втекти і зробити все навпаки. Я — запальна, вогняна, легко можу роздратуватися. Мужчина повинен мати талант вчасно заспокоїти. Підібрати правильний момент, слово. У моєму житті був ідеальний чоловік. Прожили разом п’ять років. Він пропонував одружитися. Уже подарував каблучку. Але бути разом не судилося.
Де купуєш одяг?
— Практично весь мій одяг від вінницького дизайнера Ольги Родченко. Вона моя подруга, разом вигадуємо моделі. А купувати в магазинах не цікаво. Діловий стиль трохи набридає. У неробочій час спокійно можна одягнути джинси, кросівки.
Як уявляєш собі освідчення?
— Скромне зізнання, без пафосу. Якщо люди кохають одне одного, вони і так все розуміють.
Ірина Ковтуненко-Кринична, 23 рокиЄдина викладачка китайської мови в Ладижині
Крім китайської, викладає англійську в місцевій школі N4. Закінчила Інститут східної лінгвістики.
— До 10 класу була переконана, що стану лікарем. А в 11-му захотілося вивчати мови. Узялася за англійську. Потім переді мною розклали багато книжечок: ”це персидська”, ”це японська”, ”це арабська”... Звабила китайська. Вона — особлива. У ній немає абетки. Освічений китаєць знає близько семи тисяч ієрогліфів. Для читання офіційної китайської преси потрібно знати три-чотири тисячі. Ієрогліф не прочитаєш, якщо його не знаєш, потрібно знати ключі. Якщо основного ключа немає, рахую лінії. Слухати треба уважно, бо є багато ієрогліфів, які звучать практично однаково, а означають різне. Є в китайській мові таке поняття, як тон. Саме на тон звучання треба звертати увагу. Чуємо, наприклад, коротеньке ”ма” — значить ”мама”. Легка присутність здивування у звучанні — і це вже запитальна частка, звук ”а” пливе вниз-вгору — і ”ма” — це кінь, ”а” повзе вниз — ”ма” означає ”сваритися”.
Перекладачкою часто запрошують?
— Так, бо знавців східних мов мало. Зараз вивчаю ще й турецьку — по Інтернету.
Доньку виховуєш самостійно?
— Моїй Вероніці 3 роки. Виховую сама, трохи допомагають батьки.
Яким має бути чоловік твоєї мрії?
— Щоб допомагав в усьому, поважав, щоб скрізь був людиною — і вдома, і на роботі. Вік значення не має.
Де б хотіла побувати за кордоном?
— У Китаї. Але квиток тільки в один бік коштує тисячу доларів. А от жити і вчитися там набагато дешевше, ніж у Києві.
Феріде Назарова, 19 роківДонька бізнесмена Ельдара Назарова
Ходять чутки, що Феріде Назарову батько відправив жити за кордон. Ніби він переховує дочку від когось. Ельдар Назаров — власник торгово-розважального комплексу ”Феріде”, директор спільного українсько-турецького підприємства ”Торговий дім Ел-Тур”. Виробляє домашній текстиль. Із 2002 року має у Вінниці фабрику, яка випускає ковдри, постільну білизну.
Торговий комплекс ”Феріде” — найдорожче приміщення у Вінниці. Його відкрили торік 28 листопада, назвали на честь єдиної доньки підприємця. Загальна площа 8 тис. кв. м, має чотири поверхи торгових залів. Є центр краси зі СПА-салоном. На шостому поверсі — ресторан з елітним коньячно-сигарним залом. На п’ятому — готель. Фішка номера люкс — ванна кімната площею 20 кв. м. Фасад комплексу оздоблений суцільним склом, на якому не видно швів з’єднання.
У Феріде запитували, чи заздрять подружки, що на її честь збудований комплекс.
— Ви знаєте, у мене подружок немає, — відповіла вона.
Двоповерховий будинок Назарових розміщений у мікрорайоні Корея.
— Колись то був найкращий дім на все місто, — розповідає сусідка 26-річна Лілія. — Хоч високий бетонний забор прикриває будинок, ми намагалися його роздивитися. Феріде нечасто випускали гратися з дітьми. Пам’ятаю, узимку кілька разів вона ходила з нами кататися на санках. Хороша, без всяких понтів.
Близько року тому мати дівчини Фатіма пішла від Ельдара до одного з вінницьких спортсменів. Феріде залишилася з батьком.
— Скромна дівчинка, видно, батько тримав її в їжових рукавицях, — каже колишня працівниця ”Феріде”, імені просить не називати. — Бачила її нечасто, бо вона паралельно з навчанням у Вінницькому торгово-економічному універі працювала на батьковій фірмі. Із головним бухгалтером вела справи Назарова. Розлучення батьків важко їй далося.
Торік 20 березня Феріде Назарова потрапила в аварію на батьковому позашляховику бізнес-класу ”інфініті” (коштує від $84 тис. — ”ГПУ”).
Ірина Приходько, 29 роківПрацює в посольстві в Греції
Має дві вищі освіти. Закінчила економічний факультет торгового університету у Вінниці та Гронінгенський факультет міжнародної економіки в Нідерландах. Про успіхи Ірини розмовляємо з її матір’ю Вікторією Приходько.
Донька часто приїжджає додому?
— Раз на рік, коли в неї відпустка, а так звідти приїздити дорого. Там має власну машину БМВ, квартиру, яку їй оплачує посольство.
Чим захоплюється?
— Грає в теніс, любить кататися на гірських лижах, подорожує. Доки вчилася в Голландії — об’їхала пів-Європи.
Якою косметикою користується?
— Купує ”Ньювейс” і ”Цептор”. Любить бразильську косметику — вона якісна.
Де одягається?
— Ірина часто буває в робочих поїздках у Франції, Італії. Там купує собі красиві речі, у тому числі й на розпродажах. Ми порівнювали з цінами в нас, то виходить, що в Україні в два-три рази дорожче. Кілька суконь для урочистих прийомів придбала у вінницькому магазині ”Great by Clousing”. Там є ексклюзивне вбрання від українських дизайнерів.
Чи любить готувати?
— Смачно готує пасту, страви із морепродуктів, запікає рибу. А от варити борщ і ліпити пельмені не вміє. Зате коли приїжджає до нас у гості, борщ їсть залюбки.
З кимось зустрічається?
— Бойфренд у неї є, та нас із ним вона ще не знайомила.
Яким би хотіла, щоб було весілля?
— Сучасним, без довгих застіль. Із конкурсами, розіграшами, дотепними поздоровленнями.
Світлана Тросюк, 21 рікСрібна призерка Кубка світу з боротьби сумо. Завоювала близько 80 медалей
— Коли всі одягаю на себе, то спина болить. Важать до 10 кілограмів, — усміхається Світлана. — На сумо пішла випадково. У школі однокласниці записалися на дзюдо та самбо, а я з ними за компанію. Нічого не вміла, навіть кувирок зробити. Подружки скоро закинули тренування. А я через три місяці завоювала третє місце на чемпіонаті України. Потім запропонували перейти на сумо.
Із хлопцями в дитинстві билася?
— Ніколи! Завжди була спокійною дитиною. Мене у школі та в мікрорайоні, живу на Тяжилові, усі знали. Мою фотографію часто вивішували на дошці пошани, бо щастило на перемоги. Тому ніхто ніколи не чіплявся.
Дома часто буваєш?
— Лише в грудні та січні. Практично весь інший час то в дорозі, то на чемпіонатах. У складі збірної України об’їздила мало не весь світ. Зараз готуюся до чемпіонату в Японії.
Сумуєш за домашньою їжею?
— Звичайно. Коли є вільний час, готую сама. Можу запросто зробити фаршировану рибу.
Ким працюватимеш після закінчення спортивної кар’єри?
— Зараз на п’ятому курсі Київського національного університету внутрішніх справ. Навчаюся на юриста. Якщо покину спорт, років зо два перепочину. А потім хочу піти в міліцію. Тільки не в спецпідрозділ, а працювати в офісі.
Про створення сім’ї думала?
— Якщо і одружуватися, то з людиною, яку кохаєш. Поки що такої не маю. Більшість хлопців курять, п’ють, матюкаються. Якщо піти з такими в кафе, то зі стида можна згоріти!
Яким має бути твій майбутній чоловік?
— Відповідальною, розуміючою людиною, щоб не лінувався заробляти гроші. Подобаються чорняві, атлетичної статури.
Роксолана Шостак, 17 роківДонька власника мережі вінницьких ломбардів 56-річного Василя Шостака та матері-героїні Ніни Шостак
У родині дев’ятеро дітей. Роксолана навчається у Вінницькому торгово-економічному інституті за спеціальністю маркетолог. Мріє відкрити власну рекламну агенцію.
— Наша сім’я патріархальна, строгий батько. Але це добре. Ми привчені до порядку, — каже Роксолана. — Відпочиваємо красиво: у кіно, ресторанах, боулінг-клубі. Любимо театр. Остання вистава, на яку ходили, — ”Імператриця”. Зрідка батько може дозволити піти в нічний клуб.
Дівчина любить класичний одяг. У гардеробі переважають сукні. Найдорожча — коктейльна від ”Армані” за $1000. Коштовності дарують рідні, але є кілька і від прихильників.
— На тиждень батьки дають мені 300 гривень кишенькових грошей. Інколи старший брат Юрій-Януарій дещо підкидає. Я й сама підробляю. Із 19-річним братом Мстиславом працюємо моделями в агентстві ”Фешн вік”. За один вихід нам платять 60 гривень, а виходів може бути п’ять-шість.
Від хлопців, мабуть, немає відбою?
— Я ще не зустріла достойного.
Яким він має бути?
— Особистістю — сильним, мужнім, самодостатнім. Зовнішність і матеріальні статки ролі не грають. Заміж виходитиму тільки за коханого чоловіка.
Цього року тебе бачили на Параді наречених.
— Я була в розкішній, із великим шлейфом весільній сукні одного з львівських дизайнерів. Залюбки одягла б таку до загсу. Мрію про великомасштабне весілля. Мій кумир — Анастасія Волочкова. У неї було п’ять весільних суконь. Я хочу три: до загсу, на вінчання і на бенкет.
Хочеш мати власне авто?
— Планую років через два записатися в автошколу. Тато каже — краще, щоб чоловік возив. Але я хочу сама керувати машиною. Подобається ”Порш Каєн” білого кольору.
Читайте також:
- 10 найзавидніших женихів Вінниччини