6 листопада 1994-го з 2 м Володимиру вистрілила у груди з мисливської рушниці 8-річна дитина. Куля влучила у ділянку на 2 см вище серця.

Володимир Козюк

— Я приїхав на вихідні до батьків у село Чеснівка Хмільницького району. Тієї ночі сон поганий снився. Ніби йду по темному коридору. Скрізь валяються розбиті ящики, тхне гниллю. А в кінці у дверях диявол стоїть. Каже, що повинен йому служити. Пригрозив пошматувати мене. Я забіг у дитячу кімнату, сховався на ліжку під ковдрою. З-під нього якась волохата лапа ударила мене в груди. Потім розійшлася одна зі стін, із неї вийшов архангел Михаїл і обрубав ту руку.

У батьків Володимир рубав дрова. Доки мати готувала вечерю, пішов провідати друзів на іншому кінці села.

— У мене карти були, хотів їм фокус показати. Зібралися в кімнаті, як щось бабахнуло. 8-річний пасинок одного з друзів крутнувся і втік. Дивлюся — стіна у крові. Тоді моя ліва рука запекла. Глянув, а вона нижче коліна теліпається. Бачу: там, де в мене має бути серце, — вирвана яма з кулак. Пульсують тканини, і кров фонтаном б’є по стінах. Я зірвав із себе футболку і забив нею рану.

”Швидка” довго не їхала. Друзі повезли Володимира до лікарні на машині.

— Свідомості я не втратив, але розумів, що можу не доїхати. Шкода було батьків. По дорозі вигадав історію для міліції, щоб ніхто не постраждав. Ніби друзі підібрали мене на вулиці пораненим. Пізніше так і розповів. Що біг із самопалом, де його взяв — не пам’ятаю, де дівся — також. Вистрелив, бо посковзнувся і впав.

Володимир пролежав у лікарні рік. За цей час утратив бізнес, став банкрутом.

— У Вінниці мав точки з продажу відеоапаратури. Доки лежав, не було кому завозити товар, збирати виручку. З тренерською роботою теж довелось розпрощатись. Я розробив оздоровчий комплекс вправ і займався із бажаючими. Це була і стаття доходу, і хобі. Коли мене зшили докупи — рука не рухалась кілька місяців. Але я не здався. Друзі допомогли грошима на лікування. Один товариш, який жив у Києві з дружиною і дочкою на одну зарплату, прислав 100 доларів. Згодом я поїхав, аби віддати, та він їх не взяв.

Раніше Володимир захоплювався малюванням і складав вірші. Щоб розрахуватись із боргами, почав писати картини на замовлення.

— Часто приходили араби, замовляли мечеті або щось на релігійну тему. Або просили перемалювати картину, яка їм не подобалася. Це діставало. Вирішив: віддам борги — ніколи не малюватиму на замовлення. Малюю лише те, що подобається.

Картини Володимира Козюка коштують $1–5 тис. Він колекціонує старовинні ікони, листівки. Захоплюється метанням ножів.

— Маю самурайський меч часів Першої світової війни. У лісі відпрацьовую з ним бойову техніку. Вчу прийомів самооборони сина 7-річного Володимира. Стаю на коліна, щоби бути на одному рівні з ним. Він одягає боксерські рукавиці й б’є мене як хоче. У школі сина ніхто не ображає.

Володимир та дружина Людмила мають іще доньку Ольгу, 3 роки.


Переглядів: 3079
Поширень: 0