Потерпілим не надали статусу постраждалих внаслідок терактів. Хоча вибухи офіційно визнали терористичним актом.

— Після вибухів у маршрутках народні депутати від Вінниччини підготували законопроект ”Про реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту”, — каже один із авторів законопроекту, колишній народний депутат України Володимир Скомаровський. — Та під час другого читання представник уряду заявив, що закону про боротьбу з тероризмом не існує. Там є стаття, що постраждалі отримують відшкодування згідно з постановою Кабінету Міністрів. Але то тільки постанова, її можна скасувати. А ми хотіли, щоб відшкодування гарантувалися не постановою, а законом.

Постраждалі організовано не відстоювали своїх прав, не створювали громадських організацій.

— Не збиралися ми раніше, і не збиратимемося, — сердиться потерпіла 40-річна Оксана Безпалько. — Я їм зразу казала, що треба гуртом триматися, тоді чогось доб’ємося. А вони кожен сам собі добивався. Хтось квартиру вибив, хтось гроші. А якби разом ходили, то всім дісталося б. А влада нам ніколи нічого не пропонувала. Що вигриземо, те й маємо.

Люди навіть у сімейному колі не хочуть згадувати про трагедію.

— Ми не зустрічаємося і не відмічаємо роковин, — каже 28-річна Олена Йосипчук. Після вибуху вона стала інвалідом першої групи. — Пройшло вже багато років, і хочеться про це забути. Спілкуються тільки ті, хто дружить між собою. Чула, що дві дівчини, які постраждали в маршрутках, два роки назад одружилися. Я теж уже заміжня. Чекаємо з чоловіком на донечку.

У перші місяці після вибуху постраждалим допомагали водії маршруток.

— Ми роздали людям посвідчення, за якими вони можуть безкоштовно їздити у вінницьких маршрутках, — каже голова асоціації вінницьких перевізників ”Маршрут” Валерій Снітько. — На могилі загиблої Марини Ларченко встановили клумби для квітів. Напередодні 5 травня у нас будуть робочі збори, там визначимо, як відмітити п’яту річницю.

Офіційно інвалідами визнали сімох постраждалих, із поміткою — інвалідність загального захворювання. Вони мають пенсії. Кажуть, — копійчані. Оксані Безпалько, яка отримала 30% опіків тіла, інвалідність зняли за рік.

Ні замовників, ні виконавців терактів не знайшли. Чоловіків, яких затримали за фотороботом, відпустили через недостатню кількість доказів. Справу передали до СБУ. Висувалися версії, що причина вибухів — ”розборки” між маршрутниками. Перевізники вважають, що вибухи були потрібні комусь із чиновників, щоб дестабілізувати ситуацію в області.

— Щоб зняти з посад деяких людей, — додає Валерій Снітько.

Для довідки:
Вибухи забрали життя Ганни Танасійчук і Марини Ларченко

У 2002–2003 роках у Вінниці сталося три вибухи у маршрутках. В усіх трьох випадках правоохоронці виявляли залишки вибухового пристрою.
11 вересня 2002-го під час першого вибуху померла 54-річна Ганна Танасійчук. Під час другого — 6 травня 2003-го — шестеро людей отримали опіки. Третій вибух стався 11 травня 2003-го. У маршрутці їхала 16-річна Марина Ларченко з мамою вибирати на базарі сукню на випуск. Дівчина загинула від опіків за добу після теракту. Ще 14 пасажирів отримали опіки. Одна з постраждалих дівчат була моделлю. Після трагедії їй довелося залишити кар’єру. Пластичної операції так і не зробили, хоча дівчина просила про це у всіх чиновників, які приходили до неї в палату. Іншу потерпілу через шрами покинув наречений. Весілля скасували.


Переглядів: 4237
Поширень: 0