Лише в одній з могил фахівці знайшли близько семи тисяч тіл. Загалом у двох братських похованнях лежить понад 12 тисяч тіл, вважають науковці. Вони стверджують, вінницький "Шталах" був одним із найбільших концтаборів України. Свідки підтверджують: тут військовополонені будували ставку Гітлера – "Вервольф". Після будівництва улюбленого гітлерівського військового комплексу, полонених масово розстрілювали.
Василь Ровенчак, свідок подій 1941-43 років: "Розстрілювали. Значить, ми тако вечером ще пасли корів, кажемо, а ну йдем подивимось туди, бо вже присипані вони, присапали, а там звідти чути: "Гов-гов", - живі люди. Ходе, як холодне, земля вся трясеться, оце бачили".
Спогади Василя Ровенчака – безцінні для науковців. Йому було тринадцять років, коли він побачив перший розстріл радянських військовополонених. Про усі страхіття, які коїлись у концтаборі, не хоче згадувати. Каже, людей розстрілювали роздягнутими та страчували тисячами. Місця їх поховань були невідомі більше півстоліття. Натрапили на них випадково - німецькі історики шукали своїх вояків, похованих на Вінниччині. Про розстріляних радянських солдат жодних даних не було.
Микола Лабунський, член ветеранської організації: "Они строили ставку Гитлера отсюда с этого лагеря, а здесь их возили туда на машинах, а потом расстреливали. По ставке Гитлера во всех книгах пишут, что никто не остался в живых из тех, кто строил".
У концтаборі під Вінницею стратили майже 12 тисяч військових. Це лише попередні висновки науковців. В одній із могил знайшли понад сім тисяч тіл. Друге поховання досліджують. Пошуковці вражені: на одному метрі квадратному лежать по двадцять тіл.
В’ячеслав Грибайлов, головний спеціаліст підприємства "Пам’ять і слава": "Лагерь здесь был очень беспрецедентным, по большой территории, в других местах, где мы работали, Глухов, там 1200, останков эксгумировали, перехоронили, в других местах их поменьше, лагерь здесь очень большой".
Ветерани вимагають від влади спорудити меморіал на місці масового розстрілу солдат. Після встановлення постаменту історики шукатимуть прізвища військовополонених. Імена деяких з них досі збереглись на стінах концтабору.
Василь Ровенчак, свідок подій 1941-43 років: "Розстрілювали. Значить, ми тако вечером ще пасли корів, кажемо, а ну йдем подивимось туди, бо вже присипані вони, присапали, а там звідти чути: "Гов-гов", - живі люди. Ходе, як холодне, земля вся трясеться, оце бачили".
Спогади Василя Ровенчака – безцінні для науковців. Йому було тринадцять років, коли він побачив перший розстріл радянських військовополонених. Про усі страхіття, які коїлись у концтаборі, не хоче згадувати. Каже, людей розстрілювали роздягнутими та страчували тисячами. Місця їх поховань були невідомі більше півстоліття. Натрапили на них випадково - німецькі історики шукали своїх вояків, похованих на Вінниччині. Про розстріляних радянських солдат жодних даних не було.
Микола Лабунський, член ветеранської організації: "Они строили ставку Гитлера отсюда с этого лагеря, а здесь их возили туда на машинах, а потом расстреливали. По ставке Гитлера во всех книгах пишут, что никто не остался в живых из тех, кто строил".
У концтаборі під Вінницею стратили майже 12 тисяч військових. Це лише попередні висновки науковців. В одній із могил знайшли понад сім тисяч тіл. Друге поховання досліджують. Пошуковці вражені: на одному метрі квадратному лежать по двадцять тіл.
В’ячеслав Грибайлов, головний спеціаліст підприємства "Пам’ять і слава": "Лагерь здесь был очень беспрецедентным, по большой территории, в других местах, где мы работали, Глухов, там 1200, останков эксгумировали, перехоронили, в других местах их поменьше, лагерь здесь очень большой".
Ветерани вимагають від влади спорудити меморіал на місці масового розстрілу солдат. Після встановлення постаменту історики шукатимуть прізвища військовополонених. Імена деяких з них досі збереглись на стінах концтабору.