Регіональне коріння української демократії

05.07.10 13:03 2077

Усі, хто намагається з’ясувати, де відбувається управління Україною, мають зазирати вдалину поза яскраві вогні Києва

Регіональне коріння української демократії

Роки, проведені в роботі у передвиборчих гонках кандидатів, посадовців, яких мають обирати, і захисників простого люду, навчили мене головного: неважливо, в якій країні ти знаходишся, уся політика насправді локальна. В Україні нещодавні більше аніж просто очікувані президентські вибори та наступні за ними тривалі обговорення того, яке саме керівництво необхідно країні, аби змусити її рухатись вперед, можуть призвести до виникнення міркувань, що значення має лише те, що відбувається в Києві. Певно, деякі аналітики квапляться, роблячи висновки про стан цілої країни, не виїжджаючи за межі Хрещатика.

Тримаючи руку на пульсі демократії найбільшої країни Європи

Як новоприбула до України, я мала гадку, що найкращий та найшвидший спосіб пізнати цю велику країну - це не зважати на набридлі рекламні проспекти про неї і залишати позаду столичні тонкі політичні ігри, а спаковувати валізи і - мерщій в дорогу (або швидше в потяг у даному випадку) назустріч людям, які ближче до людей, – назустріч громадським лідерам, активістам, членам міських рад, мерам і пересічним громадянам міст і містечок всієї України. Я подорожувала до місць, які мали дати мені те, що, на мої сподівання, повинно було бути іншим поглядом на Україну – у географічному, культурному і економічному сенсах. Від Вінниці до Полтави, від Дніпропетровська і Миколаєва до Львова – постійно поставали ті самі численні запитання.

Неоспівані герої місцевої влади

Міста, які займаються очищенням вулиць від снігу взимку, можуть також очищати собі шлях до демократії. Дещо таке ж звичне, як прибирання снігу з вулиць взимку, у здоровій демократії може слугувати символом здатності посадовця, якого обирають, до реагування на потреби громадян і символом його або її бажання покращити якість їх життя. Люди, найбільш відповідальні за виконання транспортних робіт і здійснення управління безліччю інших проблем міст, - мери країни. Серед багатьох, яких я зустріла, виділяються двоє: Володимир Гройсман у Вінниці та Володимир Чайка в Миколаєві.

У міській раді, зробленій зі скла, що забезпечує прозорість, мер Гройсман облаштував офіс для того, аби чути своїх мешканців і реагувати на їх скарги. В результаті з’явились більш доступні та чисті парки, покращились дорожні умови та доступ до медичного обслуговування; відбулась ціла низка інших змін. Між тим, мер Миколаєва своїм управлінням та інноваціями допоміг трансформувати військову суднобудівну промисловість, залежну від «холодної війни» шляхом здійснення перекваліфікації кадрів та надання можливостей для забезпечення права власності на помешкання для робітників, які залишились без роботи.

Назад до засад української демократії для широкого загалу

Нам усім відомо, що з часів Помаранчевої революції, демократичний розвиток в Україні уповільнився. Сподівання на більш відповідальні та чуйні політичні інституції не справдились. Натомість, українці зіткнулись з політичною поляризацією, яка тривала роками, суперництвом серед лідерів і паралічем політики. В результаті вчені мужі України - близькі до одержимості цим сумним сценарієм. Однак, вдалині від своїх київських штаб-квартир, політичні партії країни, здається, поступово усвідомлюють, що вони повинні працювати краще, якщо хочуть вижити та процвітати в майбутньому.

Поки українські політичні партії традиційно вбачали мало користі в наданні соціально-орієнтованої допомоги мешканцям, а натомість фокусувались на короткострокових передвиборчих цілях, численні розмови в усій країні, які точаться навколо цієї теми, показують, що політичні піски часу потенційно зміщуються у регіони. Регіональні партійні лідери думають і говорять про необхідність планувати та інвестувати у довготермінове зростання, а також про необхідність прагнути представляти інтереси виборця. Ці зміни можуть передувати діям. Більше партій, аніж будь-коли, звертаються із проханнями долучитись до європейських і західних практик. Деякі використовують нові технології і намагаються розробити план реальних заходів, здатних принести результат. Не спробуєш – не дізнаєшся, але це, безумовно, має бути відкриттям.

Час рухатись від демагогії до обговорення

Україні слід позбутись пасивної тіньової передвиборчої кампанії. Партіям необхідно подолати свою фобію ходити «від дверей до дверей», забути про свої перебільшені уявлення про цінність так званого «чорного PR», який насправді робить не набагато більше, аніж перетворює передвиборчий процес передачі інформації на дитячу забаву в присвоєння прізвиськ. Зі свого боку громадяни мають стати інформованими політичними споживачами, вимагаючи надання інформації про справжні відмінності серед кандидатів, які засновуються на піднятих для обговорення темах і цінностях. Усе це є можливим, якщо є бажання змін.

Однак, стійкий прогрес неможливий без постійних спроб побудувати здорову громадянську інфраструктуру та з’єднати усі політичні елементи мозаїки, важливі для політики. Деякі аналітики квапляться критикувати неефективність громадянського суспільства в Україні сьогодні, знецінюючи те, що бути активістом в країні, яка все ще несе в собі багаж радянської ментальності, є певним викликом. Але ситуація, в цілому, не така уже й погана, - окрім загальновідомого величезного розчарування і розведення руками з боку громадських захисників, існує, між іншим, нове покоління, у якого з’являються свіжі ідеї та прагнення організації розумної співпраці з обраними лідерами та політичними партіями на спільних пріоритетних засадах. Багато представників громадських організацій, з тих, з якими я спілкувалась по всій Україні, усвідомлюють необхідність змінювати курс і об’єднувати сили, щоб бути більш ефективними. Визнання проблеми та мотивація до реформ – передумови справжніх змін, і ми бачимо знаки того, що нове покоління громадянських активістів у регіонах готове очолити цю ділянку роботи.

Давайте внесемо ясність: не можна вирішити одним лише позитивним мисленням численні проблеми, які існують сьогодні в Україні. Але є ще маленькі скалки надії та зрозумілі приклади успіху. Пригадалось, як багато було зроблено для прогресу, коли я сиділа навпроти мера Чайки, довідуючись про його плани щодо поліпшення життя громади, споглядаючи український та американський прапори на його робочому столі у місті, яке для мене, як для іноземки, ще якихось 14 років назад було закритим. Це і є прогресом. Стережіться, циніки! Енергія та ідеї, які просочуються поза межами Києва, показують потенціал для вдосконалення.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Business Ukraine. What You Need to Know
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)